Повторення основного способу пізнання істини (Частина 1)
Опубліковано Оновлено
Подібно до того, як маленька дитина вчиться говорити, щоб зробити істину частиною свого розуму й тіла, добре засвоювати її крок за кроком: «жити, відтворюючи слова істини», «жити, наслідуючи слова істини» та «жити істиною, що виникає зсередини».
Кожен, хто виховував дітей, зрозуміє: діти можуть відрізнятися тим, як швидко все схоплюють, але всі вони мають здатність засвоювати й вивчати те, чого ще не знають.
Так само ви, люди Землі, можете засвоювати забуту вами істину й дедалі більше її втілювати.
В арифметиці теж ви вивчаєте числа, учитеся їх писати, а коли можете писати двоцифрові й трицифрові числа, переходите до додавання й віднімання. Так само й у тому, як ви живете людиною, добре поступово підвищувати рівень істини й пізнавати власним досвідом, що таке божественність.
Серед усього цього найлегше, що може робити кожен, і водночас насправді найглибше — це жити, виявляючи вдячне серце.
«Дякую» — просте слово, яке кожен може сказати, щойно його навчили, правда ж?
Але якщо між словами подяки, що виходять із вуст людини, і тим, що вона думає в серці, є розрив, то, хоч як доречно звучали б слова подяки, навряд чи можна сказати, що вони виражають справжню вдячність.
Вправною грою ви могли б обдурити людей у фізичному світі, але не можете обдурити власне справжнє серце (божественну свідомість).
Коли людина в такому стані, Вище Я (високе божество всередині), щоб м’яко дати їй помітити цей розрив у її способі існування, дає цій людині у фізичному тілі пережити реальність, яка йде не так, як їй хочеться, і намагається спонукати її виправити розрив у стані свого серця.
Як ви думаєте, що відчуває більшість людей у фізичному тілі в такі миті?
Так і є: страждання.
Розчарування й тривоги, які люди відчувають у суспільному житті, коли щось іде не так, як вони хочуть, усі можна назвати завданнями для подолання, які вони самі собі дають, щоб виростити власну свідомість. (Далі буде)
