Кожен сам собі провідник (3)
Опубліковано Оновлено
(Продовження попередньої розмови)
★Про те, що ваша душа не виросте по-справжньому, якщо ви не вестимете себе самі
У нинішньому вібраційному вимірі Землі загалом є тенденція, що негативні думки здійснюються швидко, а позитивні — повільно.
Але не для вас. Ви знаєте, що негативні способи відчувати (сприймати) — це ілюзії, яким судилося зникнути (кармічні думки), ви стоїте на боці свідомості світла й постійно повертаєте їх до Світла життя, спостерігаючи за ними, як за хмарами, що пливуть небом, і не хапаючись за них. Оскільки ваша свідомість покинула ту астральну вібраційну сферу, добре теж здійснюється для вас швидко, і ви живете поза цим принципом.
То чому ж багато людей живуть так, що негативні думки в них зазвичай здійснюються швидко, а позитивні повільно? Тому що погляд на людину на кшталт «люди — недосконалі істоти» чи «людська природа безнадійна» став здоровим глуздом для більш ніж половини, ні, майже всього людства Землі.
Люди, які живуть, вірячи, що звички мислення, засновані на спогадах минулого, — це вони самі, навіть намагаючись тримати позитивні думки, зазвичай затягуються в негативні думки, накопичені в колективній свідомості, вибирають негативні думки, що притягують погане майбутнє, і тому схильні створювати небажану реальність.
Ось чому ми кажемо, що ті, хто досяг еволюції свідомості першими, мають сприяти одухотворенню Землі самим своїм існуванням і способом життя.
Люди, які досягли або досягають еволюції свідомості, випромінюють велике світло джерела життя, просто перебуваючи десь, навіть нічого не роблячи.
А коли вони активно говорять, пишуть і діють, велике світло джерела життя, що живе глибоко в серці кожного, ллється назовні.
Так, починаючи з місць і людей, які отримали частку цього світла, довкілля Землі поступово одухотворюється.
Коли це відбувається, усім стає легше згадати сутність життя. Тож люди, які почали звертати погляд до істини, не потребуючи, щоб хтось тягнув їх за собою чи вказував, що робити, кожен інтуїтивно згадає істину й почне прагнути такого способу життя, що виявляє свободу, яка споконвіку є в життя.
Рятівник, наче супергерой з особливими силами, раптом одного дня з’являється, вигукує «Гоп!» перед усіма, і все людство світу враз стає добрими людьми, які усвідомлюють свою божественність (хіто — «там, де живе дух»): така зручна історія — лише мрія.
Щодо цього ми хочемо, щоб і люди в усьому світі, яких вабить духовність, знали це чітко.
Ті, хто намагається відібрати владу в інших, можуть показувати солодкі сни тим, хто шукає порятунку, аби задовольнити себе, тож, будь ласка, будьте обережні.
Справжній провідник — це той, хто показує кожній душі дорогу до незалежності, навчає й радить, як зробити свою душу незалежною, підбадьорює, поєднуючи суворість і доброту, дає застосувати такий спосіб життя на практиці і, поки людина цього не помітить, заглиблює її свідомість аж до вібраційної сфери божественного, де душа стоїть на власних ногах.
З іншого боку, для кожної людини: ваша душа не виросте по-справжньому, якщо ви не вестимете себе самі.
Бо якщо ви й далі покладаєтеся на інших, сила вашої душі не стане вашою власною. (Далі буде)
