Зробити свідомість сходження (переходу у вищий вимір) своїм природним усвідомленням – 1
Опубліковано Оновлено
Істина про сходження (перехід у вищий вимір)
Сутнісне значення таких слів, як сходження чи перехід у вищий вимір, полягає в тому, щоб відбити тонкий відгук серця Всесвіту в матеріальних і духовних вібраціях, властивих цій зірці.
Головні дійові особи в цьому — звісно, люди цієї зірки.
Є ж вислів «вінець творіння», правда?
Людство — це жива істота, що несе місію облагороджувати свою планету.
Тож можна сказати й так: сходження (перехід у вищий вимір) — це процес, у якому людство зірки через довгі роки прокладання тунелів духовно ділить свої душі (розщеплює їхнє світло), даючи початок власним нащадкам, і об’єднує та приводить до гармонії сім кореневих кольорів, які світло життя має від початку.
Думки, що прикріплені до фізичного тіла й переконані, що «це тіло — я» і що «ти і я — різні люди», не можуть знати, яку подорож пройшла їхня душа, щоб існувати тут і тепер.
Але коли дивишся згори на ціле за допомогою божественного ока (істинного ока), що лежить ще глибше за астральне око й духовне око в глибині фізичного тіла, можна інтуїтивно охопити повну картину духовних родоводів, з яких складаються твої душі.
Будь ласка, не здавайся, кажучи: «Ви можете, а для мене це неможливо».
Божественне око — стандартне спорядження, яке все людство має від самого початку.
Просто оскільки ти ще не повністю згадав істину життя, це внутрішнє око ще не відкрилося. У найближчому майбутньому ти неодмінно зможеш бачити цим істинним оком «розгортання священного», сутність світу, і в собі, і поза собою.
Настанова для розпізнавання сутності
Отже, важливою стає щоденна практика, щоб на твоєму теперішньому рівні свідомості відчувати відгук божественності, якого не можна ні бачити, ні чути, ні навіть торкнутися.
Перед початком цієї практики є настанова, яку слід твердо усвідомити.
Це усвідомлення того, що божественність перебуває в кожному прояві.
Ще більш основне розуміння, щоб тримати це як природне усвідомлення, — це самоусвідомлення: «Я від початку божественна істота».
Без цього ти не можеш розпізнати божественність у кожному прояві.
Чому? Бо те, що людство бачить спроєктованим на світ явищ, — це лише те, що воно визнає існуючим у власному внутрішньому Всесвіті.
Люди часто так кажуть, чи не так?
«Люди бачать світ крізь власний фільтр» і «Не дивись на речі крізь кольорові окуляри».
Суть цього в тому, що «те, що людство бачить спроєктованим на світ явищ, — це лише те, що воно визнає існуючим у власному внутрішньому Всесвіті».
Кожен може бачити лише те, у існування чого вірить.
Той, хто не може повірити, що божественність існує, не може відчути її, навіть живучи у Всесвіті, переповненому божественністю.
Бо він перебуває в стані мучення себе у світі, створеному власними припущеннями: «Ох, цей світ жахливий», «Які ж потворні створіння люди», «Це світ, де всі живуть егоїстично, тож я маю захищати себе й те, що мені дороге».
З іншого боку, той, хто може думати: «Божественність існує. Я не бачу й не чую її, але вона напевно є», може бачити реальність досконалості за проявами, що здаються недосконалими.
Але без практики так думати не вдається, тож потрібно вправлятися бачити божественність у всьому, і тому ми кажемо, що для цього насамперед важливо зробити власну божественність своїм природним усвідомленням.
(Далі буде)
