Океан і еволюція свідомості (Частина 1)
Опубліковано Оновлено
★Океан — це серце, серце — це океан
Океан можна порівняти із серцем.
Поверхнева свідомість — це поверхня моря, а найглибша свідомість божественного тіла — це морська глибина (божественний світ).
Між ними теж є шари моря (шари), але щоб дістатися до мети (джерела життя) без обхідних шляхів, сьогодні пропустімо середину й поглянемо лише на поверхню моря (поверхневу свідомість) і морську глибину (божественну свідомість), поєднавши їх.
Коли на поверхні моря буря, хвилі можуть здійматися на десятки метрів і являти страшне обличчя. Але коли море спокійне, воно лагідне й добре, і коли ти лежиш на ньому, віддавшись гойданню тихих хвиль, твої мозкові хвилі природно стають альфа- або тета-хвилями, і ти можеш навіть відчути серце з вібрацією, близькою до джерела життя.
Отже, людське серце можна порівняти з океаном, і насправді людство й океан так тісно пов’язані, що без перебільшення можна сказати: матеріальне людське тіло народилося з моря.
Чому я так кажу? Більшість елементів, що складають морську воду, — ті самі, що й елементи людського тіла, а навколоплідні води в утробі складаються з елементів, настільки близьких до морської води, що майже можна сказати: це і є морська вода, правда ж?
Сьогоднішня розмова не про будову людського тіла, а про серце й свідомість, тож тут я зупинюся в розповіді про елементи, що складають фізичне тіло. Але якщо розплутати зв’язок між морем і людством, між водою і життям, то й звідти можна відкрити прорив до віднайдення світла життя.
Повертаючись до суті: якщо ти можеш підняти свідому сферу морської глибини (божественного світу) до поверхні моря (поверхневої свідомості) і жити нею, то більше не здіймаєш бурхливих хвиль емоційних думок, наче під час морської бурі, і не даєш їм поглинути себе, втрачаючи голову, тож можеш жити з мирним, спокійним, гармонійним серцем.
До сьогодні майже всі люди здіймали вібрації хвиль тривоги й страху та хвиль егоцентричних думок, керованих бажаннями, створювали у своїх серцях бурхливе море й робили цей світ негармонійним.
Чому вони це роблять? Бо ще не почали ясно усвідомлювати правду про людину (своє справжнє тіло й справжнє серце).
Можна сказати, що ненависть, смуток, заздрість, образа, думки про виживання найсильнішого, думки про виключення й усі негармонійні думки — це і є той самий бурхливий стан моря серця.
Тож якщо ти можеш тримати хвилі на поверхні моря свого серця спокійними, то зможеш жити серцем божественного світу, що за межами поверхневої свідомості, як власною свідомістю.
А щоб людина жила, як і належить усім, серцем морської глибини (божественного світу), абетка цього — знати, що хвилі, які постали в цьому світі (хвилі на поверхні моря), усі мають таку природу, що згасають тієї ж миті, коли стають дійсністю на поверхні, що божественна свідомість (серце морської глибини) — це твоє справжнє Я, і зробити своїм спокійне серце (серце великого океану, що народжує й плекає все). (Далі буде)
