Щоб виробити характер, гідний світу нових цінностей

★Що таке людина з характером

Від хлоп’ячих років до юності, хоч часом ти й піддавався бажанням і мало не втрачав себе, ти проводив дні, навпомацки просуваючись уперед із щирим прагненням: «Я хочу бути людиною чудового характеру. Не знаю як, але я хочу стати таким дорослим, гідною людиною».

Тож сьогодні поговорімо про суть характеру, або про те, яким він має бути.

Людина справді чудового характеру — це той, чия гідність спирається на божественний характер.

Такий характер походить із «великого джерела життя», тому в ньому немає ні лицьового, ні зворотного боку.

Оголене серце, таке, яким воно є, — це божественність, тому немає ні вдавання, щоб виглядати краще, ні корчення у викривлених думках через відчуття власної малості.

Такі люди завжди можуть стояти відкрито й гідно при світлі дня, тому можуть залишатися в природному серці, таким, яким є життя, і вже це саме несе світло у світ.

Шкода, коли люди тримають свою свідомість на рівні фізичного характеру, прив’язаного до фізичного тіла, чи астрального характеру, прив’язаного до астрального тіла, і цим задовольняються.

Зупинитися на рівні духовного характеру, що вкорінений у духовному тілі, теж ще недостатньо.

Доки свідомість кожного не стане людським характером, у якому проявляється справжнє Я світлового тіла божественної сфери, божественний характер, що є самим світлом життя, люди не зможуть вивести мирний світ великої гармонії в середовищі, де вони перебувають, а отже, і в небі та на землі своєї зорі.

★Щоб досягти подальшого піднесення свідомості

Тож якщо ти прагнеш подальшого піднесення душі зі свідомістю, що піднялася вгору, будь ласка, завжди пам’ятай і прийми до серця: доки ти тримаєш свою свідомість у фізичному, астральному чи духовному тілі й там себе стверджуєш, свідомість божественної сфери не вийде на поверхню, а справжнє самоствердження лежить саме там, де поверхневі думки повністю заперечено.

Щоб усвідомити це й дійти такого стану без вдавання, дієвим є справжній погляд усередину.

А щоб здійснити справжній погляд усередину, потрібен справжній провідник.

Шукати його в комусь іншому не варто.

Найкращий провідник від самого початку перебуває в тобі.

Так, добре стати єдиним із серцем свого духа-охоронця, який веде зовнішню підтримку «внутрішньої божественності», що в кожного спить у серці, і берегти серце, яке завжди йде за настановою серця твого духа-охоронця.

Простий спосіб, доступний кожному, — проводити весь день, хоч би що ти робив, з вдячністю своєму духові-охоронцю як основою.

Тим більше, коли сідаєш для погляду всередину: добре робити це з вдячністю за підтримку свого духа-охоронця.

Це означає завжди уявляти, що твій дух-охоронець стоїть перед тобою чи позаду тебе й веде тебе так, щоб твоє серце не захоплювали сторонні думки, і ніколи не забувати відчуття, що ти медитуєш під його проводом.

Щодо фізичного боку, для постави добре тримати в уяві такий образ: уяви, що «товстий стовп світла життя» спускається з-за небес у чакру на тімені, проходить крізь твій хребет, через куприк біля нижньої чакри й сягає самого центру Землі.

Тоді твій хребет природно випрямляється, зайва напруга зникає з плечей, підборіддя трохи підбирається, і ти маєш правильну поставу зі стовпом світла, що проходить крізь хребет.

Свідомість — головне, але виправлення постави тіла теж допомагає зберігати правильну поставу серця.

Наприклад, «рука» складається не лише з долоні; за нею є тильний бік, правда ж?

І навпаки, сам лише тильний бік теж не є рукою. Долоня і тильний бік разом, як одне, становлять «руку».

Серце й тіло підлягають точно такому самому принципу. Не можна схилятися до серця й нехтувати тілом, і думати лише про тіло, занедбуючи стан серця, теж незбалансовано.

Мета погляду всередину — стати єдиним із великим джерелом життя і водночас об’єднати серце й тіло, проявити сяйво життя, злите в одне, і застосувати його в житті матеріального світу.

Тож під час погляду всередину варто пам’ятати про те, щоб водночас прагнути єдності «світла життя» зі своїми поверхневими думками та єдності тіла й серця.

Коли ці два начала в гармонії, по вертикалі й горизонталі, як хрест, сенс погляду всередину здійснюється, і ти можеш без зусиль виявляти божественні думки, слова й учинки в думках, словах і діях щоденного життя.

Епоха, коли люди, озброєні світським знанням і вмінням влаштовуватися у світі, які намагалися піднятися над іншими навіть відштовхуючи їх, справді були провідниками людей і на своїх посадах, уже добігає кінця.

★Щоб мати силу змінити світ

Навіть якби я цього не сказав, думаю, ти, хто перебуває в резонансі з тим світом, уже досить добре відчуваєш, що переходиш у світ, де старі цінності більше не діють.

Але саме відчуття не стає силою, що змінює світ.

Доки люди, які вловили подих нової епохи, не піднімуться, не покажуть людям спосіб життя для нової епохи й не перетворять велику дорогу життя, що заросла бур’яном і травою й перестала бути дорогою, на дорогу, якою зможуть іти всі, плин світу ніколи не зміниться.

Щоб відкрити майбутнє, на будь-якій зорі, у будь-якому вимірі потрібні першопрохідці.

Це ви, ті, хто прагне еволюції свідомості.

Зараз у вас, можливо, немає ні світської влади, ні особливого звання.

Люди слабкі перед званнями й владою і схильні йти за сильними, тож, можливо, ніхто на вас навіть не гляне.

Але це зовсім не важливо.

Бо у світі нових цінностей людський характер, духовний характер і божественний характер стануть непохитним мірилом для формування порядку суспільства.

Якби все було, як у якомусь коміксі, де на чолі людей з’являється слово, що показує їхній характер, думаю, усі добре зрозуміли б, що ми маємо на увазі, але реальний світ не рухається, як комікс.

Зміна світу відбувається урочисто й певно за течією законів, хоч за відчуттям часу людей Землі вона може здаватися повільною.

І поки всі це помітять, світ уже повністю зміниться на щось нове, і люди природно житимуть за правилами цього світу.

Але тим, хто не бажає жити в такому світі, не доведеться жити там неохоче; вони також зможуть жити у світі тієї вібраційної сфери, якої бажають.

Поговорімо про це завтра.