У слушний час згадати давні спогади (частина 1)

★Те, як часто ви купаєтеся в сонці життя, пропорційне рівню вашої свідомості

Людину, яка може завжди спостерігати своїм свідомим розумом сонце, що сяє в її серці, можна назвати такою, що живе божественною свідомістю.

Воно має багато назв, як-от світло життя, духовне сонце чи енергія джерела життя, але всі вони вказують на первісну силу, що створила Всесвіт і підтримує все живим і сущим.

Ті, чиє внутрішнє око відкрилося, можуть бачити це світло життя, що перебуває в кожній людині.

Ні, більше того, вони можуть знаходити світло життя в усьому живому й у кожному явищі й матеріалі світу природи.

Тому те, що всі речі існують завдяки життєвій енергії творення Всесвіту, сприймається без жодного відчуття таїни, і природно піднімаються невпинні думки вдячності.

Якщо сказати з іншого боку, можна також сказати, що «те, як часто ви купаєтеся в сонці життя, пропорційне рівню вашої свідомості».

Обміркувавши це навпаки, ви можете визначити, де зараз перебуває рівень вашої свідомості.

Наприклад, люди на астральному рівні не можуть відчувати вдячності ні до чого й ні до кого.

Люди на нижньому й середньому рівнях духовного світу можуть відчувати вдячність лише тоді, коли мають настрій.

Коротко кажучи, це залежить від того, як вони почуваються.

Люди, чия свідомість перебуває вище, на середньому й верхньому рівнях духовного світу, переповнені вдячністю приблизно шістдесят — дев’яносто відсотків часу.

А люди, чия свідомість перебуває в божественній сфері, можуть відчувати вдячність до всіх речей.

Якщо дивитися згори на свою звичайну свідомість за цим мірилом, ви одразу визначите, у якому шарі зараз живе ваша поверхнева свідомість.

★Коли живеш із вільним серцем, кожен — божественна людина

Люди, у небі чиїх сердець є хмари, не можуть повністю купатися у світлі власного життя, тому оновлення їхніх ментальних і фізичних клітин схильне відставати.

Можна сказати, що це явище легко виникає тоді, коли хвилі думок, що чіпляються за тіло, які можна назвати кармою чи его, міцно прилипли до фізичного чи астрального тіла.

Потім, коли шар, де перебуває ваша свідомість, сягає рівня духовного світу, стає наче «сонячно з місцевими хмарами», із розрізненими хмарами, що час від часу пропливають, тож серце вже не чіпляється за тіло.

Але оскільки хмари думок, як-от зацикленість і припущення, ще залишаються, сонце життя не показується повністю.

З цього погляду ви бачите, що найвище серце для людини — це таке, чия свідомість плине плавно-плавно в будь-якій події чи ситуації й ніколи не застрягає на одному місці.

Як ми вже казали, це називається вільним серцем.

Коли ви знімаєте контактні лінзи своїх зацикленостей і припущень з ока свого серця, ви починаєте бачити все «аріномама» (речі, якими вони проявляються) й «аруґамама» (речі, якими вони є насправді) такими, як вони є.

Свідомість на цьому етапі може оглядати все, не судячи про добре чи погане, подобається чи не подобається, що б вона не бачила, не чула чи чого б не торкалася, тому вона надзвичайно близька до творчого серця Всесвіту.

Ось чому ви можете плекати все, прощати його й любити.

Людину, яка живе з таким серцем, називають божественною людиною.

Усі люди від початку є божественними людьми.

Вони лише забули про це; у якому б стані духу хтось не був зараз і якими б думками, словами й учинками не був захоплений, кожен справді є самим Богом. (Далі буде)