В епоху на вододілі (частина 1)
Опубліковано Оновлено
★Епоха, щоб утвердити свій погляд на людину
Мені не треба знову вам це казати, але яке усвідомлення вибере людство Землі: чи відчує воно, що священне світло життя і є ним самим, чи й далі вірить, що ним є думки, які вважають собою фізичне тіло (недосконале окреме тіло), — це вододіл, який вирішує, чи продовжиться майбутнє Землі.
Яким схилом вирішите спрямувати воду свого життя ви, людство Землі: до руйнування чи до нового народження? За цим уважно стежать не лише зірки Сонячної системи й Галактики, а й космічне людство, що живе в багатьох галактиках.
Більшість людей на Землі досі не знали, що стільки очей ззовні стежать за курсом Землі, чи не так?
Те, куди рухається доля земної сфери, до руйнування чи до нового народження, має на рух зірок значно більший вплив, ніж ви думаєте.
Тому космічне людство, що живе на кожній зірці, немов люди, які затамувавши подих стежать за напруженими подіями, і немов теплі очі тих, хто оточує маленьку дитину й дивиться, як вона росте, спостерігає за курсом вашої свідомості й вдивляється в нього, огортаючи незмінним світлом любові.
І всі люди Землі, що живуть у цю епоху, стоять, так би мовити, на гірському хребті вододілу.
Залежно від того, який схил ви виберете, вирішиться, чи продовжите ви той спосіб життя, яким жили досі, чи рушите в напрямі великої гармонії, живучи із самим світлом життя як своїм я.
Як я сказав на початку, це залежить від того, якою істотою ви себе усвідомлюєте.
Нинішня епоха — це час, коли кожній людині слід знову поглянути на свій погляд на людину, твердо згадати й осягнути власний непохитний погляд на людину, який не належить нікому іншому, а також слушний час, щоб виразити його в собі.
★Первісна природа людства
Споконвіку все людство Землі — це божественне людство, яке живе, щоб вільно користуватися світлом життя й творити гармонійний світ.
Я вже багато разів казав вам: божественність — це ваша сутність, ваша первісна природа.
Тому насправді не повинно бути недосконалих людей. Реальність, що проєктується на ваші п’ять чуттів, виглядає інакше, бо, як я завжди кажу, накопичені звички мислення, які давно забули ваше справжнє тіло, заважали вам згадати своє справжнє Я (світло життя).
Десь у ваших серцях ще є частина, яка передала владу над власним життям звичним думкам і прийняла усвідомлення, що спотворює істину.
Тому є частина, яка змирилася з недосконалістю, що проявляється, кажучи: «Нічого не вдієш», і все закінчується лише взаємною втіхою: «Ми ж лише люди, тож цього не уникнути» або «Зрештою, ми лише люди». (Далі буде)
