Щоб виражати божественність такою, якою вона є насправді

★Важливість керування самоусвідомленням

Коли ти починаєш почуватися так, ніби все розумієш, і показує обличчя безтурботність чи зарозумілість, добре зупинитися на мить і ще раз поглянути на себе.

Звичні думки, що чіпляються за фізичне тіло, схильні захоплюватися чи робити хибні висновки лише тому, що кілька разів поспіль сталося щось добре.

Тож, щоб ти таким не став, завжди керуй собою.

Якщо не керувати собою, то що могло б статися, не станеться, а що могло б стати реальністю, не стане реальністю.

І ти розумієш, що єдиний, хто може тебе спрямовувати, — це ти сам, правда ж?

Якщо маєш звичку покладатися на інших, то схильний звинувачувати інших або застрягати в жалості до себе.

«Я», яке тобі слід плекати, — це твоє божественне серце й тіло.

Ти маєш закарбувати в серці, що це аж ніяк не его, яке зловживає божественною енергією й удає тебе.

Навіть серед вас дехто досі приймає его за себе.

Думки его — це запис усього від минулих життів до цієї миті, і вони абсолютно не ти.

Люди, що не можуть струсити поганих звичок із минулих життів, цілком захопилися головною роллю в цьому записі й приспали свідомість божественної сфери в справжньому тілі життя.

Ось чому вийти зі страждань часом може здаватися так важко.

Дивлячись на це об’єктивно, ти можеш подумати: «Яка марна трата часу, який обхідний шлях», — але, будь ласка, закарбуй також у серці, що в цьому світі зовсім немає нічого марного.

Усе є явищем, що відбувається з причини, процесом досконалого виконання твоєї місії.

Тож що б не сталося і які б думки тебе не мучили, вір, що глибоко в цьому стражданні є свідомість божественної сфери, яка виходить із твого божественного тіла.

Людина, яка визнає світло життя, що сяє на її життя, неодмінно освітить своє життя через цю свідомість. Навіть ті, хто ще не може відчути цього світла: з тієї миті, коли ти його визнаєш, світло починає досягати тебе.

★Ростімо, звернені до джерела життя, як рослини

Безтурботність і зарозумілість, у які люди легко впадають і які ми згадали на початку, — теж різновид цих темних думок.

А думки в прямому сенсі мають вагу, і що вони важчі, то глибша темрява, що відбивається у твоїй свідомості.

Іншими словами, що далі ти від істини, то безнадійнішим здається цей світ і то недосконалішими постають люди.

І якби і ти, і інші здавалися нікчемами, це була б одна річ, але іноді може здаватися, ніби лише ти порядний, а нікчеми лише інші люди.

Навіть такі перекоси серця колись повернуться до належного за промислом природи.

Це пов’язано з тим, що ми сказали на початку сьогоднішньої розмови, про потребу керувати собою.

Як рослини намагаються рости прямо до сонця, так і людство має прагнути звертатися прямо до джерела життя й жити як одне з ним, не лишаючи проміжку.

Рослини роблять це не обмірковуючи; вони просто живуть даним їм життям таким, яке воно є. І людству теж найкраще вийти за межі всіляких розрахунків і суджень та жити, виражаючи світло життя таким, яке воно є.

Тоді, без безтурботності й зарозумілості, ти зможеш чесно поглянути на себе такого, як є (аріномама), і стрибнути в життя таке, яким воно є насправді (аруґамама).

Для цього теж живи зі свідомістю, усталеною цілий рік.

Для цього поглиблюй щоденне дихання.

Ця проста річ і є тим, що розширює твою свідомість у глибокий Всесвіт і веде до вираження божественності такою, якою вона є насправді.

Лишається тільки зробити це.

Ось і все.