Від відносності до цілісності

★Коли ти у свідомості відносності

Важко передати справжню істину людям, які зовсім забули істину життя.

Якщо ти сповнений запалу, інша людина охолоне; якщо відступиш, вона подасться вперед — серця рідко збігаються якраз так, як треба.

Ми хотіли б, щоб ви знали про це ось що: навіть якщо твій співрозмовник — лише одна людина перед тобою, добре говорити так, наче звертаєшся до всього людства, не захоплюючись (не поринаючи) цією конкретною особою.

Що тоді станеться? Серця вас, хто передає розмову, від початку перебувають у стані без прив’язаності до будь-якої конкретної особи, тож ви можете дати засяяти вселенській істині, що пронизує Всесвіт.

Можна сказати, що це непереможний стан розуму.

Бо ти просто сяєш, і хоч би як людина, що приймає це світло, його сприйняла, ти можеш залишатися у стані думки без жодної прив’язаності до цього.

На практиці важливо ніколи, ні за що не думати, що ти маєш будь-що домогтися, щоб інша людина зрозуміла, чи змусити її зрозуміти.

Бо це не що інше, як прив’язаність.

Якщо ти не можеш відпустити прив’язане серце, твоє серце перебуває в тому самому світі відносності, що й інша людина, і навіть якщо говорити про істину з такого стану розуму, справжній резонанс важко передати.

★Якщо ти у свідомості цілісності

Добре завжди тримати своє серце в цілісності, у повноті.

Це означає, що добре тримати серце закоріненим у божественній сфері. Якщо ти такий, думки его, що хоче щось зробити з іншою людиною, не можуть виникнути.

Спосіб зробити це — зберігати повсякденне дихання повільним і розслабленим. Якщо тобі лише це вдається, ти можеш без жодних зусиль залишатися в серці цілісності.

Нехай сьогоднішня розмова міцно вкорениться у твоєму серці, і спробуй так поводитися з людьми навколо.

Тоді, сам не помітивши як, ти побачиш, що люди навколо стануть прекрасними людьми.

Це природно перетворюється на ситуацію, де індивідуальному я, яке твердить «я, я», немає потреби виснажувати себе думками: «Що мені для них зробити, як мені їм допомогти?»

Ось чому безкорисливе серце непереможне.

Навіть без роздумів про те, що робити, те, що ти робиш, природно само собою веде тебе й інших до великої гармонії.

Ти вже маєш силу очищати своє оточення самою лише присутністю.

Глибоко усвідомлюй це й налаштовуй свої слова й учинки на божественність протягом усього часу, поки не спиш.

Якщо ти так робитимеш, усе неодмінно піде добре, сам не помітиш як, без напруження думками: «Я мусю щось із цим зробити».