Як упорядкувати вигляд свого серця, використовуючи інших як дзеркало
Опубліковано Оновлено
★Інші люди — це істоти, які відбивають тобі твій внутрішній світ
Вірити в інших — значить вірити в себе.
Ці двоє з’єднані знаком рівності.
Тож, правду кажучи, якщо ти не віриш у того себе, який повірив в інших, то не можна справді сказати, що ти від щирого серця віриш в інших.
Ми вже казали тобі, правда ж, що хоч би що ти відчував щодо когось, це завжди ти відбиваєш самого себе, а потім думаєш про це те й те.
Таку розмову, яку інколи називають законом дзеркала, можуть зрозуміти лише ті, хто щиро дивиться на себе й намагається повернутися до свого справжнього Я. Але в процесі еволюції свідомості це етап, який кожен колись має пройти.
Те, що ти щось думаєш, дивлячись на когось, або що чиїсь слова викликають у тобі хімічну реакцію й ти відчуваєш усілякі емоційні думки, — це саме й точно те, що допомагає тобі помітити звички власних думок.
Ось чому ми кажемо, що інші — твоє дзеркало.
Щойно ти це зрозумієш, жити стане так легко, що ти ледве повіриш.
Бо доки ти сприймаєш те, що відчуваєш щодо інших, як сказане про себе, до самого дна серця доходить: ніщо, окрім твоїх власних звичок мислення, ніколи тобі не шкодило.
★Коли свідомість еволюціонує, люди можуть довіряти одне одному
Повертаючись до того, із чого ми почали: щоб усі жили в гармонії, люди мають бути пов’язані довірою.
Бо там, де немає довіри, немає ні почуття безпеки, ні миру.
Наприклад, багато домашніх собак і котів розслабляються й почуваються вдома в безпеці тому, що довіряють людям, які про них дбають, правда ж?
Дикі тварини, які не вміють довіряти людям і не мають запасу такого досвіду, не відкривають людям сердець, хіба що святій людині.
Так само й серед людей: доки людина не подумає: «З цією людиною я можу бути відвертим», вона, як правило, не розкривається перед іншими.
Але це стосується лише світу явищ, де люди носять фізичні тіла. У світі, де світло життя відкрите, думки всіх повністю видно одне одному, і ніхто не приховує думок, яких волів би не показувати. Тож із кожним можна бути відвертим, і люди можуть співпрацювати від щирого серця, допомагати одне одному, використовуючи свої сильні сторони, і працювати для гармонії цілого.
Той світ, де світло життя відкрите, існує у світі свідомості божественної сфери, глибоко під твоїми поверхневими думками.
Насправді питання не в тому, вірять люди одне в одного чи ні. Вони від самого початку є істотами, що довіряють одне одному й живуть як розділені вияви одного-єдиного життя.
На шляху туди є той етап, про який ми щойно казали: бачити інших як дзеркало й дивитися на себе через те, що відчуваєш щодо людей. Але далі є світ, де немає ні себе, ні іншого, де кожен живе як гілка одного-єдиного життя.
Колись усі повернуться до цього справжнього Я й збудують на Землі світ, подібний до неба любові й істини.
Доки ти не забуваєш цієї істини, усе гаразд, хоч би якими думками ти нині був укритий.
Бо ти неодмінно можеш стерти й очистити ці негативні думки й виявити себе як саме світло життя.
