Вернімося додому, у дім життя – 2
Опубліковано Оновлено
(Продовження попереднього)
Настанова для повернення додому, у дім життя
Більшість людей, що живуть на землі, проводять дні із самоусвідомленням, яке відокремлює «себе» від «життя», переконані: «Я живу власними силами», чи не так?
Навіть люди, які звертають увагу на життя, живуть із почуттям цілковитої залежності, покладаючи надії на щось недосяжне далеко в небесах, що зветься Богом чи Буддою.
На нинішній Землі менше десяти тисяч людей намагаються жити, виводячи безмежну мудрість і творчу силу, що перебувають у їхньому власному житті.
Правду кажучи, саме через переконання «Я живу власними силами» їхні страждання ніколи не закінчуються, і саме тому, що вони живуть, спираючись на Бога чи Будду (залежачи від сили ззовні), вони не можуть активно приводити в рух силу життя. Але дуже багато людей Землі цього не помітили.
Бути вдома, у домі життя, означає стан, у якому людина згадує свою справжню природу, виводить силу власного життя, ні на що не спираючись, і живе, виражаючи сильний розум і кмітливість.
Настанова, що становить основу цього, зветься непохитним серцем.
Непохитне серце — це те, що релігія назвала б станом просвітлення, станом душі, який ні за що й ні за кого не чіпляється й ні в чому не заплутується.
Це стан душі, що лежить за межею якнайбільшого послаблення таких нерозв’язаних думок, як припущення, нав’язливості, поспішні судження й прив’язаності.
Дайте словам забродити й випромінювати світло
У світі, який, здається, застряг без виходу, підносити молитви любові за людей, що страждають, за поранене природне середовище й за все живе, з яким погано поводяться, — річ дорогоцінна, але сама по собі вона не може привести вас до цього стану.
«То що ж мені робити?» — запитуєте?
Так, поясню по порядку, тож заспокойтеся.
Сказати вам легко. І вам легко це почути (прийняти).
Але найважливіше — дати прийнятому опуститися на дно вашого серця, дати йому повністю забродити (щоб воно випромінювало світло; японською «бродіння» й «випромінювання світла» звучать однаково — «хакко»), а потім знову вивести назовні як власну свідомість і виразити у своїх словах і вчинках.
Якщо не пройти цих кроків, то скільки б добрих учень ви не напихали в себе, вони стають лише купою непотрібних знань.
Розмова про істину, чи то натхнення, здобуте з книжки, чи добра історія, почута від когось, не стає справжньою, поки ви не зробите її цілком своєю й не зможете виразити у власних словах і вчинках.
Коли ви просто передаєте почуте від когось, слова можуть звучати трохи порожньо, чи не так?
Таємниця того, як виростити себе в справжнє, — дати вібрації прочитаної чи почутої істини опуститися на дно серця й забродити (випромінювати світло).
Коли ви даєте «словам із вібрацією істини» забродити глибоко в серці, вони випромінюють світло.
Це світло просочується з глибини серця, а незабаром починає переливатися без кінця. Так буває завжди.
Коли це станеться, ви це здобули.
Коли ви досягнете цього етапу, вам більше не треба нічого до себе силоміць застосовувати, тож думки, слова й учинки згідно з істиною стають для вас природними. Ви природно посилаєте божественні думки, без зусиль кажете слова, що втілюють істину, і можете діяти «так, як ви є насправді», виходячи за межі просто «так, як склалося».
(Далі буде)
