В епоху, коли в серці розквітає вічна квітка ~ Тобі, початківцю в поверненні до життя

Зачерпнімо одну краплю життя

Чи відчував ти коли-небудь у повсякденному житті: «Здається, я забув щось важливе»?

Це знак того, що «справжня пам’ять» у самому корені людського життя, «Що таке люди насправді?», намагається піднятися до твоєї поверхневої свідомості.

Люди Землі, забувши про це, тисячі чи десятки тисяч років жили, ходячи туди-сюди між цим світом і нижчими шарами небес і земель іншого світу, знову й знову народжуючись і вмираючи, тож сучасне суспільство заставлене стресом і викликами, чи не так?

Коли кожне земне створіння, що зветься людством, відновить божественність, первісну природу життя, спосіб стало жити далі в майбутнє стане видимим без жодного винятку, але….

Насправді багатьох людей жене щоденна зайнятість, і вони втратили з поля зору те, ким були.

Там кожен заклопотаний думками про захист себе, живе, ледве переводячи подих, правда?

Спробуй подумати, що ти можеш зробити, щоб випуститися із цього стану, схожого на бездонне болото.

Ось що: стань перед усім своїм серцем.

Коли робиш так, знаходиш я-его, які змушують думати: «Отже, таке я було в моєму серці», — і обіймаєш їх одне за одним, повертаючись до сутності життя.

Не знаєш, як це робити?

Кажеш, як хтось може побачити, що в нього в серці?

Добре, тоді почнімо спершу з відчування «малого світла» у твоєму серці.

Це світло — безмежна сила, яку має твоє внутрішнє життя.

Можна сказати, що це символ любові й гармонії.

Можна також назвати його однією краплею життя.

Одна крапля цієї безмежної творчості є в серці кожного.

Усвідомлюючи її, твоє життя зазнає абсолютної зміни.

Як зробити, щоб у серці розквітла вічна квітка

Коли ми дивимося на серця людей, кружляючи навколо Землі, ми бачимо, що нині в серцях багатьох людей на Землі починає проростати священна свідомість, у формі «так далі не можна» і «щось має змінитися».

У цей час те, що ми хочемо вам сказати, — річ дуже звичайна: «Щоб відродити божественність, важливо спершу любити й приймати себе».

Наведу порівняння.

Так, уяви, що ти намагаєшся виростити гарну квітку.

Щоб ця квітка виросла, спершу треба обробити ґрунт, посадити насінину й давати належну воду та поживні речовини, правда?

З серцем так само.

Коли дорожиш собою й вливаєш у себе любов, божественність усередині розквітає.

У цьому процесі ти можеш зіткнутися із ситуаціями, коли я-его чинять сильний опір.

Але все гаразд. Жодної проблеми.

Це як болі зростання в дітей, минуще явище, що природно вщухає, коли душа росте.

У такі часи думай: «У мені водночас існують я-дитина і я-дорослий».

Потім стань на позицію я-дорослого й подбай про те я, якому боляче.

Важливо тоді обійняти себе безумовною любов’ю, як мати.

Поки ти так робиш, біль у серці непомітно вщухне.

Якщо ти плекатимеш себе так, насінина божественності, посаджена в серці, гарно проросте, виросте великою й дасть розквітнути вічній квітці у твоєму серці.

Це і є відродження твоєї священності.

Вітаємо.

Коли це станеться, воно починає мати великий вплив не лише на тебе, а й на людей довкола.

Вір у дивовижну силу, яку має життя в тобі.

У житті живе безмежна сила.

Просто й далі вір у цю безмежну можливість.

Якщо рухатимешся до майбутнього так, здобудеш відчуття миру, що ніколи не розсиплеться, і непохитне серце, яке знає, що все буде гаразд, хоч що станеться.