Еволюція свідомості — це все (Частина 1)
Опубліковано Оновлено
★Коли свідомість людства еволюціонує, небо й земля природно приходять до гармонії
Ви вже до знудження чули розмови на кшталт: «Коли свідомість людства, що живе на зірці, еволюціонує, небо й земля цієї зірки природно відроджуються як світ великої гармонії», правда ж?
Разом із принципами життя й законами Всесвіту, чому це так.
І серед вас є люди, які згадали власну божественність, лише почувши такі розмови, а є й інші, які, почувши про щоденні практики й способи свідомо використовувати свідомість, щоб стати такими, справді втілили їх у власних серцях і тілах і незчулися, як їхня божественна свідомість відроджується.
Але водночас є й зворотний бік: дехто, слухаючи такі розмови про істину щодо повернення первинної природи людства, натискає гальма серця (думки его), дає зів’янути своєму сильному переконанню й доброму наміру: «Я зміню себе, зміню, відроджуся з еволюціонованим серцем і тілом», і залишається на місці, тупцюючи.
Можна просто сказати, що «час цвітіння ще не настав», але можна також сказати, що те, що зсуває час виходу свідомості душі на перший план раніше чи пізніше, — це вибір кожного за власною вільною волею.
«Нерозвинені рухи думок до еволюції свідомості (думки его, свідомість індивідуального я) — це не первинне серце людини» — це один бік істини. Але в земному світі фактом є те, що це духовна енергія, яку послала сама людина, неправильно використавши Світло життя, тож є й такий бік: навіть ці рухи думок, що відхиляються від сутності життя, зрештою є вільною волею людини, і як та, хто послала ці думки, вона сама їх і отримує.
Це може звучати суворо, але це питання закону, тож ніхто не може зігнути цей принцип.
Те, що провини, які чинили потай, тепер викриваються одна за одною в різних куточках Землі, можна назвати образом насіння минулих думок і вчинків, що дійшло до часу жнив. Також є люди й регіони, що раптом опинилися серед страждань від місцевих стихійних лих, але це не подія, призначена для того, щоб когось звинувачувати; це час, коли всі дбають одне про одного й разом посилають молитви. (Далі буде)
