Вишліфуймо серце божественної сфери (частина 1)

★Щоб об’єднати божественну свідомість і свідомість фізичного тіла

Коли люди відокремлені від свого справжнього Я (своєї божественної свідомості), їхнє щоденне дихання несвідомо стає поверхневим.

Це справді дивовижно — так буває з усіма, без жодного винятку.

Але тимчасове поверхневе дихання, наприклад після інтенсивних вправ, до цієї категорії не належить, тож, будь ласка, не плутайте одне з іншим.

Коли ми пишномовно кажемо «божественна свідомість», дехто може подумати: «Це не має до мене жодного стосунку». Але навіть якщо не постійно, принаймні час від часу протягом дня майже кожен виражає у своїй поверхневій свідомості думки, слова й учинки божественної сфери.

Коли людям здається, що слово «божественність» їм не під силу, це тому, що вони цілком забули своє справжнє серце й справжню сутність у домівці життя, тож воно видається «чимось піднесеним, далеким від мене». Але навіть так, у невимушені миті щоденного життя іскристість божественності просочується з кожної окремої людини й формує гідність земного світу.

Найвища — або ж вершинна — форма цієї гідності називається божественним характером.

Такі серця, як розум, розсудливість, доброта, бажання захистити дорогоцінне, лагідність до себе й інших, бажання співпрацювати з тими, хто довкола, і бути корисним цілому, — усе це серця божественної сфери, думки, засновані на божественному характері, і багато людей несвідомо говорять і діють на основі таких думок.

Божественність — це первісна природа людини й необхідний основний елемент.

Бо немає жодної живої людини без божественності.

Якби всі вібрації божественності відступили й зникли з цього світу, світ став би схожий на пекло. На щастя, такі прояви обмежені й трапляються лише де-не-де, у розкиданих по світу місцях.

Тож якби хтось поруч із тобою проявив такий пекельний стан або довкола розгорнулася реальність кричущого хаосу, як би ти відреагував на цих людей чи цю ситуацію?

Чи зміг би ти побачити божественність глибоко в людях?

Чи зміг би побачити крізь трагічний поворот подій сяйне майбутнє за ним?

Ми ж завжди кажемо, що божественність живе в кожному і немає нічого, що не було б божественним.

Чужі слова й дії, які затьмарюють серце, якщо дивитися лише на поверхню, а також трагічні долі — це лише частина поверхні, не більше ніж минущі події.

Люди, які думають, говорять і діють зі свідомістю, вміщеною в божественну сферу, у людині бачать гармонійну сутність, у долі бачать майбутнє, що може лише поліпшуватися, і можуть знайти іскристість божественності за всім.

І дні, сповнені надії, за межами явищ, що ведуть до відчаю, вони бачать одночасно, накладеними одне на одне, не як просте бажане, а як майбутнє, яке неодмінно настане.

Поговорімо тут про одну точку зору, якої бракує погляду людства загалом: навіть люди, які тільки й завдають клопоту тим, хто довкола, або шкірять ікла на суспільство, як демони, не поводяться так із усіма.

Досить часто той, хто думає, говорить і діє нелюдяно поза домом, стає хорошим батьком чи матір’ю, щойно ступить у свій дім, або виражає божественні думки й учинки лише щодо певних людей.

Очі й вуха людей зазвичай полонять сенсаційні речі на поверхні, і вони не помічають того, що не видно. Але немає нічого менш надійного, ніж судити про людей: «Ця людина хороша, ця людина погана».

Бо ти можеш розпізнати лише дуже тонку частину поверхні — і то лише ту сторону людини, яка відгукується на рівень твоєї власної свідомості. (Далі буде)