Жити зі свідомістю, що вийшла за межі перекладання вини (Частина 1)

★Численні форми перекладання вини за свої страждання на інших

У нашій розмові кілька днів тому (про альтруїстичне серце, яким воно має бути) ми сказали, що придушувати свої «щирі почуття» — те, чого хочеш «ти», чи те, що ти хотів би, щоб зробила «інша людина», — і водночас зовні думати, говорити й діяти так, ніби інші завжди на першому місці, — це «пастка, яку легко сплутати з альтруїзмом», і в неї схильні потрапляти люди, добрі серцем.

На споріднену тему: у світі, де ви живете, схоже, є стани, які називають «хвороба через чоловіка», «хвороба через дружину», «хвороба через батьків» (через батька, через матір) і «хвороба через дитину».

Схоже, це назви станів, за яких слова й учинки члена родини спричинили втрату психічного здоров’я (рівноваги). Назва може допомогти декому зрозуміти свій стан і відчути порятунок, але, з іншого боку, серце може й стати скованим цією назвою, тож важливо не надто перейматися назвами.

Бо, проливаючи світло на стан думок, що лежать за стражданням серця, серце може повернути свою первісну гармонію.

З назвою хвороби чи без неї, твоя сутність — це завжди саме здорове життя.

Тож немає потреби замикати себе в чомусь малому через назву хвороби.

★Коренева причина всієї дисгармонії та причина й наслідок

У світі, де багато людей віддають силу власного життя іншим і схильні покладатися на авторитетів у якійсь галузі чи на щось, чому довіряють, якщо немає нікого, хто вів би інших так, щоб вони з власної волі виводили божественність у собі та інших, кожна людина схильна так і не вийти зі стану перекладання вини й залежності від інших.

Рівновага серця може втрачатися не лише з родиною, а й у стосунках із начальниками, сусідами й друзями, чи не так?

Саме тому, разом з отриманням потрібного лікування, важливо також звернути погляд на силу життя в глибині серця.

За дисгармонією, що виникає в людському серці, стоїть також і те, що твої думки відійшли від суті життя.

Те, що ти не можеш любити себе чи не ладнаєш з іншими, — це просто свідомість думок, яка забула справжнє тіло життя, затьмарює небо серця через стосунки з людьми.

Щодо дорослих у світі, то, якщо вони розуміють цей принцип, вони можуть покращити дисгармонійні ситуації власною волею.

Виняток — діти. Наприклад, малим дітям, яких батьки однобічно кривдять, важко вийти з цієї ситуації власною волею, тож хтось поруч має їх захистити.

Коли юне життя надто рано покидає тіло через жорстоке поводження батьків, це справді сумна подія, якої ніколи не можна допускати.

А для дорослих, які врешті кривдять інших, це теж означає нести довгий і важкий тягар страждання. Тож якщо поруч є хтось із силою душі, найкраще, щоб ця людина могла повести їх так, щоб вони не припустилися такої помилки. (Далі буде)