Вчитися творити долю, виражаючи свою волю (4/5)
Опубліковано Оновлено
Попередні статті цієї серії
[blogcard url=”https://uk.ascension21.com/voice-of-brothers-255/”]
[blogcard url=”https://uk.ascension21.com/voice-of-brothers-256/”]
[blogcard url=”https://uk.ascension21.com/voice-of-brothers-257/”]
(Продовження попереднього)
★Майте мужність не боятися тертя, яке створюють ваші дії
І це стосується будь-якої події в будь-якій ситуації: потрібно затямити, що, боячись тертя й конфлікту різних емоційних думок із людьми навколо, ви нічого не зможете здійснити.
Доки не настане епоха, коли серце кожного згадає свою божественність і все йтиме гладко в гармонії, вам потрібно досить мужності, щоб не зважати на невелике тертя.
Наприклад, якщо не можна йти вперед, не пройшовши брудною дорогою, треба просто наважитися й ступити в багнюку, правда ж?
Тоді, навіть якщо ноги на якийсь час забрудняться, ви зможете рухатися вперед, правда ж?
А брудні ноги треба лише помити.
Те саме стосується дрібних щоденних справ, які не мають нічого спільного з великими мріями чи проєктами.
Наприклад, удома дружина має на думці якусь звичку чоловіка, яку дуже хоче припинити, почасти задля виховання дітей.
Наприклад, повертаючись із роботи, він знімає шкарпетки й сорочку й залишає їх будь-де.
У такому разі, якщо це дім лише на двох і дружина особисто може пробачити чоловікові цю звичку й прийняти її зі сміхом, цілком добре їй просто тихо прибирати за ним. Але коли є малі діти, вони можуть перейняти цю звичку, тож бувають випадки, коли вона мусить вказати на це чоловікові, правда ж?
У такі моменти, залежно від щоденних стосунків між чоловіком і дружиною, дружина може стримуватися й не казати чоловікові того, що хоче сказати.
Наприклад, коли слова й учинки чоловіка в повсякденному житті бувають егоцентричними.
Вказати на щось такій людині, яка легко піддається емоціям, щойно їй щось скажеш, потребує чималої мужності. Але із серця матері чи батька, що бажає дитині засвоїти правильний здоровий глузд у щоденних звичках, бажання, щоб чоловік «будь ласка, змінив» таку «неохайну поведінку», — цілком слушне почуття.
У такі моменти, перш ніж піддатися емоціям і дорікати чоловікові, спершу спокійно подивіться, чому він так поводиться.
Можливо, батьки не навчили його як слід, а можливо, батьки навчили, але він набув неохайних звичок, живучи сам до одруження.
Так чи інакше, якщо думати про майбутнє своїх дітей, батьки, показуючи їм таку поведінку, вчать дітей: «Так робити — нормально», тож як батьки ви повинні змінити цю поведінку.
Навчаючи й радячи такому чоловікові, із такою турботою про нього й маючи на увазі майбутнє дитини, добре говорити з ним лагідно, обіймаючи: «Задля майбутнього нашої дитини працюймо разом як батьки й покажімо, як має бути». (Далі буде)
