Розмова, яку варто розгорнути, коли не знаєш, що робити зі своєю свідомістю (4/4)

​ Попередні статті цієї серії

[blogcard url=”https://uk.ascension21.com/voice-of-brothers-370/”]

[blogcard url=”https://uk.ascension21.com/voice-of-brothers-371/”]

[blogcard url=”https://uk.ascension21.com/voice-of-brothers-372/”]

 

(Продовження попередньої розмови)

★Живімо із серцем, подібним до води

У будь-якому разі, доки твоє серце не затверділо, хоч би якою застояною й каламутною була вода (думки, слова й учинки), яку ллє в тебе інший, ти можеш вільно дати їй протекти серцем чистого струмка. І навпаки, хоч би яким затверділим був душевний стан людини, з якою ти маєш справу, якщо твоє серце подібне до плавно текучої води, то — приймаючи форму квадрата, якщо вона квадратна, трикутника, якщо вона трикутна, і заповнюючи дірки, якщо вона схожа на сир із дірками, — ставленням і словами, що їй відповідають і ніколи не стикаються з нею, ти можеш заспокоїти її бурхливі емоції, зняти параліч п’яти чуттів її серця, повернути її очам і вухам здатність діяти й навіть вивести на поверхню її спокійну, розумну божественність.

Давно тому Лао-цзи, мудрець, що з’явився в Китаї, залишив слова: «Найвище добро подібне до води».

Застосуй цей спосіб життя до себе.

Це дуже гарний уривок, тож наведемо його тут.

☆☆☆☆☆☆☆☆☆☆☆☆☆☆
[Найвище добро подібне до води. Вода добре приносить користь усьому сущому й не змагається; вона перебуває в місцях, які людям не до вподоби, і тому близька до Шляху.]
☆☆☆☆☆☆☆☆☆☆☆☆☆☆

(Значення: Найвища форма добра подібна до води. Вода дарує благо всьому сущому, не змагаючись, і стікає вниз, щоб осісти в низьких місцях, які всім неприємні. Саме тому вона близька до Шляху.)

Це не означає просто жити без конфліктів і не означає стати боязкою, слабкою людиною.

Вода — лагідна присутність, що може огорнути все, повторюючи його форму, і втекти в нього. Але ці слова несуть і парадоксальне значення: саме такі м’які речі, без затверділої форми, стаючи сильною течією, мають силу зрушити навіть тверде.

А безформне серце (серце, подібне до води) без грудки, що зветься «я» (індивідуальне я), може, так само як радіохвилі мобільного телефону проходять крізь стіни й скло будівлі й потрапляють до кімнати, просочитися навіть у серце людини, що затверділо й не має видимих щілин, непомітно для неї розтопити кригу її серця й зробити її м’якшою.

Що ж, людина з его не може змінити інших, навіть якщо намагається, тож це розповідь про те, як те, що безкорислива людина робить природним, невимушеним серцем, зрештою створює добрий стан. Але це один із прикладів того, що, живучи вільною, безперешкодною свідомістю, очистившись від власної зацикленості й припущень, ти можеш сприймати речі як завгодно й також змінювати їх.

Цього разу ми говорили про багато що, але не треба намагатися зробити все одразу, і можна взяти лише ті частини, що, на твоє відчуття, тобі потрібні.

Насамкінець, повертаючись до того, із чого ми почали: коли ти стикаєшся з чиїмись словами чи вчинками, що змушують думати: «Мені це не подобається. Чому мені таке кажуть (чому зі мною так поводяться)?» — хоч би якою була твоя реакція, ніколи не звинувачуй себе.

Це самозвинувачувальне серце — саме та найбільша причина, чому ти відчуваєш «звинувачення» й «напад» у словах і вчинках інших і сам здіймаєш бурі неприємних почуттів.

Тож так само, як ти дивишся на інших без осуду, ти маєш огорнути й себе без критики, без оцінки й без звинувачення.

Бо осуд, який ти відчуваєш щодо інших, — окрім випадків, коли ти об’єктивно, без емоцій викладаєш факти, — дорівнює тому, що ти робиш іншим і собі. (Кінець)