Щоб жити зі свідомістю, яка вийшла за межі перекладання провини (Частина 2)
Опубліковано Оновлено
Попередня стаття цієї серії
[blogcard url=”https://uk.ascension21.com/voice-of-brothers-319/”]
(Продовження попередньої розмови)
★Молитва — це потужна енергія, що веде людей у доброму напрямку
Але багато людей настільки зайняті власним життям, що часто не мають у серці достатньо місця, щоб дбати про тих, хто поруч.
Зрештою, хоч би що хто робив, відповідальність за ці слова й учинки лежить на цій людині, і ті, хто поруч, не можуть докорінно змінити долю іншої людини. Але люди поруч можуть тихо вказати шлях і спрямувати когось, щоб він власною волею змінив свої слова й учинки, чи не так?
І таке спрямування — це не лише слова й дії, прямо передані іншій людині.
Просто мовчки молитися за неї теж створює атмосферу, у якій їй легше змінити своє серце. Це потужна дія, що допомагає їй із-за лаштунків.
Молитва — це потужна енергія, що веде людей у доброму напрямку, і в цій галузі ви з вашою глибокою любов’ю вдома — це поле, де ви справді сяєте.
Інколи, бо люди не усвідомили важливості молитви, вони різко кажуть вам: «Яка користь із молитви? Що за нісенітниці ви говорите?» — або, навіть не заходячи так далеко, показують ставлення «ні, дякую». Це тому, що на Землі молитву досі вважають чимось ненауковим. Коли наука божеств, якою користуються на зірках Всесвіту, буде впроваджена й на Землі, настане день, коли такі скептичні погляди розвіються.
Тож вам не потрібно турбуватися через те, що кажуть такі люди, і, з іншого боку, не потрібно гучно нав’язувати іншим шлях, у який ви вірите.
Настане час, коли всі знатимуть той факт, що молитва споконвіку є надзвичайно науковою силою, яка поширює божественність і ділиться нею.
Бо у вібрації справжньої молитви там справді переплітається й перетинається світло життя, і гармонійне середовище долі розгортається із центром у тому, хто молиться.
Скажемо тут лише одне: справжня молитва — це безкорислива молитва, де зовсім немає місця для особистої вигоди, тож, будь ласка, не помиліться в цьому.
★Що робить серце нездоровим
Також, в іншому випадку, ніж насильство, про яке ми говорили раніше, є багато батьків, які не чинять насильства, але кажуть: «Моя дитина мене не слухається, і я не знаю, що робити».
І тут поведінку батьків можна загалом поділити на два види.
Батьки, яким набридли слова й дії дитини або які застрягли в смутку чи гніві й поводяться з дитиною, не маючи внутрішнього місця, щоб зрозуміти, чого вона насправді хоче; і батьки, які створюють атмосферу, де дитині легко висловити своє невдоволення й свою версію подій, вправно виявляють її справжні почуття й спрямовують усе так, щоб вирішити добре.
Наприклад, домашнє насильство трапляється приблизно в одній родині з кількох десятків, чи не так?
Це тому, що є діти, які можуть виплеснути накопичені почуття лише в такій формі. Коли власна дитина так поводиться, батьки або ставляться до неї суворо, або підходять лагідно, або відступають, пригнічені безсиллям.
У таких випадках, якщо батьки лише зможуть рано уважно вислухати дитину, причина, з якої все почалося, часто виявляється такою дрібною на вигляд, що думаєш: «І це все?»
Якщо просто дати дитині виговоритися, вона назве якусь причину: «Я вже просто не можу терпіти те-то в брата» або «Мені набридло, що мама постійно каже те-то».
Спільне в них те, що вони пропустили процес — сказати тому, щодо кого вони так почуваються, про свої почуття й спробувати порозумітися.
Через переконання всередині себе на кшталт: «Навіть якщо скажу, цього все одно не приймуть».
У таких випадках так само, як батьки мучаться, пропустивши процес виявлення справжніх почуттів дитини, дитина зі свого боку просто створювала клопіт і бешкетувала, пропустивши процес спроби порозумітися. (Далі буде)
