Поринемо в потік вічного життя (2)

(Продовження попереднього разу)

★Коли хтось відмовляється перейти (просунутися) у прийдешній світ божественності

Отак настане час, коли частота вібрації Землі ввійде у вібраційну сферу божественної сфери й уже не повернеться назад. Тож якщо «серця», що живуть на Землі,

• не ставляться до людей як до людей
• не мають бажання піклуватися про слабких і захищати їх
• не визнають життя в речах і поводяться з ними недбало
• неправильно розуміють значення свободи й підкоряються поривам, якими не можуть керувати
• нищать природний світ як їм заманеться, скільки завгодно, не думаючи про його відновлення
• мають бажання й емоції его за основу своїх дій і не можуть будувати щастя для всіх, «Win-Win-Win»

і не рухаються до еволюції свідомості (= розвитку божественності) з таким складом душі, їм може бути важко звикнути до резонансу нового світу й вони можуть почуватися незатишно.

Епоха, коли значна частина людства залишається на такому рівні свідомості й не вважає це дивним або коли більшість людей здалася, думаючи, що нічого не вдієш, дуже скоро… подивімося, навіть за найдовшою оцінкою, за кілька десятків — сто з чимось років добіжить кінця.

Адже доки божественність ще не вийшла на поверхню, жити на майбутній Землі, що ввійшла в нову вібраційну сферу, стане важко, бо резонанс не збігатиметься.

Це не означає, що люди перетворяться на тварин, на предмети чи будуть стерті й зникнуть від рук чогось, що не є людством.

Просто частоти вібрації сердець і тіл людства, що живе на Землі, більше не збігатимуться з частотою вібрації вібраційної сфери, яка оточує й огортає земну сферу.

Тож такі люди оберуть народитися знову в небі й на землі іншої зорі, де резонанс (довжина хвилі свідомості) збігається.

Якщо говорити про школу, це те саме, що перехід до іншої школи. У таких випадках, переходячи на іншу зорю, якщо взяти приклад учня, що змінює школу, вони мають повернутися на кілька класів нижче й учитися знову.

І так вони ґрунтовно, із самих основ, повторно вивчать «тонкощі життя», які можна здобути лише переживши різні становища.

Це відбувається завдяки законній істині Всесвіту: «ваш світ твориться вашою власною свідомістю». З іншого боку, як у прислів’ї «рибак рибака бачить здалека», носії подібних вібрацій свідомості збираються разом і творять власні небо й землю.

Це можна сприйняти так, ніби їх веде якась зовнішня сила, але правда в тому, що кожен веде себе сам.

Люди можуть жити лише тому, що мають життя. Без життя все інше не має значення, правда ж?

Це життя — «величава божественність» у глибині серця кожної людини.

Ця внутрішня божественність як саме життя рухає кожною людиною на найглибшому рівні.

Тож яке б майбутнє не обрала кожна людина, можна сказати, що це просто її божественність робить найвідповідніший вибір, щоб сприяти зростанню й еволюції її поверхневої свідомості.

Перш ніж такі речі ясно вийдуть на поверхню й стануть видимими для всіх, я хочу, щоб ви пам’ятали ось що: «Що б не сталося з будь-ким, людське життя ніколи не зникає, і індивідуальність жодної людини ніколи не стирається».

Навіть якщо якась людина вже не у фізичному тілі, навіть якщо вона вирушить кудись в інше місце Всесвіту, людина завжди є істотою, що живе вічно. (Далі буде)