Яким має бути альтруїстичне серце (Частина 1)

★Коли не знаєш, що таке справжнє альтруїстичне серце

Сьогодні торкнімося делікатного питання, пов’язаного з індивідуальним серцем.

Нинішня ситуація така: «надто багато людей приймають за альтруїзм порухи думок, які відхилилися від справжнього альтруїстичного серця, думають, говорять і діють на цій основі, а потім відчувають стрес від тих самих думок, слів і вчинків, які вважають альтруїстичними».

Це тонка тема, яку дуже важко пояснити словами, і вона містить те, що не може не зачіпати складок вашого серця. Тож якщо читатимете далі, будь ласка, читайте з відкритим серцем, знявши замок.

Інакше опір его може викликати у вас сильний дискомфорт і затьмарити вашу поверхневу свідомість.

Добре?

Якщо ні, будь ласка, перейдіть на іншу сторінку.

Тепер до головного: дивовижно багато людей пригнічують власні добрі якості просто тому, що не знають, яким є стан справжнього альтруїстичного серця.

У такому стані душі вони прив’язали до щиколоток свого серця свинцевий тягар самопригнічення — який легко сплутати з альтруїзмом — і не можуть вільно користуватися свідомістю. Тож туман страждання, що зветься стресом, ніколи не розвіюється з неба їхнього серця, і вони завжди в муках.

Це стан, який можна назвати пасткою, властивою людям із добрим серцем. Але якщо ви помітите це й користуватиметеся свідомістю так, щоб не потрапити в цю пастку, ви можете виявляти альтруїстичні думки, слова й учинки природно, без напруження.

Тож далі розгляньмо конкретно стан свідомості людей, які відчувають стрес від практики альтруїзму, бо не знають, яким є стан справжнього альтруїстичного серця.

Наприклад, давайте подумаємо… бувають випадки, коли ви настільки зважаєте на інших, що втрачаєте з очей найважливіше — власні почуття, правда ж?

Чи знаєте ви, чому так стається?

★Любіть себе передусім і дозвольте собі бути любленими собою

Це тому… що ви накрили кришкою свої щирі почуття й придушили власні бажання: «Я хочу бути таким», «Я хочу робити це».

Це стан брехні самому собі.

Його можна назвати ще станом самообману.

Згідно з істиною, людям споконвіку належить любити й берегти себе насамперед, перед будь-ким іншим, і вони — істоти, яких мають любити й берегти вони самі.

А проте, якщо ви тримаєте опорну ногу свого серця у вимірному просторі дуалістичного протиставлення й цінуєте почуття інших людей надто високо порівняно з власними, ваше серце відхиляється від первісної природи життя, і виникає відчуття розладу. Воно переростає в страждання й наповнює вашу поверхневу свідомість, а якщо це заходить надто далеко, у вас може виникнути самозахисне почуття: «Тільки я приношу жертви (втрачаю)», — і врешті ви можете почати жити в стані перекладання відповідальності, звинувачуючи інших і свої обставини.

Головне — зважати не на те, чого хочуть чи що думають інші люди, а вибирати й здійснювати власні думки, слова й учинки на основі того, чого хочете ви й що ви хотіли б робити.

Основа цього — істина, яку ми щойно згадали: «любіть і бережіть себе насамперед, перед будь-ким іншим». Але багато людей не можуть добре застосувати цю істину й потрапляють у стан страждання. (Далі буде)