Про важливість свідомого використання свідомості
Опубліковано Оновлено
★Спершу прагніть середнього класу у використанні життя
Щойно звичайні люди досягають певного віку, їм слід свідомо керувати тим, як вони використовують свою свідомість день у день, щоб вони могли закінчити початковий клас (етап) використання життя, де їхні емоції хитаються від чужих слів і вчинків, і перейти до середнього класу (стану розуму) використання життя, де вони можуть зі спокійним серцем докладно спостерігати, що самі думають про чужі слова й учинки.
У що потрапляють багато людей: живучи не надто замислюючись, вони будують своє життя на інстинктивному — їдять, коли голодні, діють за поривом, коли виникає статевий потяг, сплять, коли хочеться спати, — а понад те, слідуючи за порухами емоційних думок, прилиплих до фізичного тіла, вони гніваються й радіють, сумують і тішаться, заздрять і хваляться, чваняться й занепадають духом.
Коли люди перебувають у такому стані свідомості, вони далеко відійшли від божественності, сутності життя, тож кожне слово й учинок інших хитає їх, і їхні емоційні думки летять то вгору, то вниз, як на американських гірках.
Цей стан ми називаємо «віддати силу свого життя іншим».
Важливо те, що ви думаєте і що ви подумали. Те, що інші зробили чи не зробили, анітрохи не визначає, куди йде ваше серце, — насправді ні.
★Щоб перейти до старшого класу у використанні життя
Щойно ви це зрозумієте, ви минаєте нижні й середні рівні астрального світу й духовного світу, і ваш стан свідомості одним стрибком починає жити на верхньому рівні духовного світу, просто перед божественним світом.
Якщо брати приклад використання життя, який ми навели на початку, це означає перехід до старшого класу, і поле вашої свідомості значно розширюється.
Тоді для людей, що зайшли так далеко (до старшого класу використання життя), лишається завдання очистити «залишки форми» — припущення й застиглі переконання, які не виправляться, доки ви самі їх не помітите.
Це рештки днів життя, прилиплого до фізичного тіла, але в багатьох людей у фізичному тілі кайдани думок на кшталт «має бути так» чи «так належить» товстим шаром присохли до серця й дуже заважають вираженню вільної, нічим не скутої божественної свідомості.
І на справжньому верхньому рівні духовного світу також багато таких людей, які замкнули себе у в’язницях власних припущень і застиглих переконань і не можуть вільно користуватися своєю свідомістю.
Це такі, як відлюдники-мудреці й аскети, що застрягли у власних формах і не можуть «увійти через форму й вийти з форми».
Дивлячись на таких людей, чи то людські істоти, що живуть у фізичних тілах, чи то духовні люди, що живуть у верхньому духовному світі й нижче, ми можемо лише молитися: «Нехай їхній стан розуму звільниться від прив’язаностей хоч на день раніше».
Бо якщо людина не помітить сама, хоч як довкола неї все облаштовуватимуть, вона не зможе піднятися звідти.
