Рисові кульки серця – 2

(Продовження попереднього разу)

Дуже важливе налаштування

Я казав тобі, що усвідомлення «тут і зараз», «справжнього зараз» з’являється, коли з’єднуєш праву й ліву руки свого серця, правда?

Це не просто слова про те, що важливо тримати серце так, ніби складаєш долоні в молитві.

Розумієш, це дуже просте, але дуже важливе налаштування.

Ну ось… спробуй згадати себе маленькою дитиною, так далеко, як сягає пам’ять.

Коли ти намагався втримати щось завелике для твоїх рук, хіба ти не тримав це обома руками?

І тоді, тримаючи це обома руками, хіба ти не бачив, як дорослі довкола тримають речі однією рукою, і не намагався їх наслідувати?

Уміти тримати «речі», не використовуючи обох рук, безумовно, зручно, але, звикнувши до цього, багато людей залишили «важливий спосіб тримати серце» в ранньому дитинстві.

А саме: «серцем користуються так, як тримають речі обома руками».

З іншого погляду можна сказати, що це означає «зачерпувати речі обома руками серця й дивитися на них».

Це може звучати абстрактно, але зачерпувати речі обома руками серця й дивитися на них означає осягати речі уважно й у цілому.

Можна подумати: «Хіба осягання речей у цілому не робить людину недбалою?», але це доказ того, що ти звик дивитися на речі лише наполовину уваги.

Подвиг, можливий завдяки зору, який життя має споконвіку

Користуватися свідомістю, щоб осягати речі уважно й у цілому, насправді означає покласти плюс і мінус, тобто інь і ян, світло й тінь, лицьовий бік і зворотний, зовнішнє й внутрішнє, усе на обробну дошку своєї свідомості, нічого не пропускаючи, і дивитися на це згори.

Можна сказати, що причина, чому так багато людей Землі закрили поле усвідомлення з висоти пташиного польоту й упали у «вузькосердий погляд на речі», полягає в тому, що вони задовольнилися «поглядом наполовину уваги» й більше не користуються «подвигом, можливим завдяки зору, який життя має споконвіку», а саме «баченням цілого».

Коли ми говоримо словами на зразок «відродімо поле усвідомлення з висоти пташиного польоту», це також для того, щоб ви згадали цю первісну здатність бачення космічного людства.

Коли зачерпувати речі обома руками серця й дивитися на них стає звичкою, егоцентричне налаштування людини поступово зникає.

Тоді спокійно й об’єктивно, у стані розуму, що має «проникливе око, яке сприймає істину», наділене і розсудливістю, і розумом, ти починаєш дивитися згори на кожен стан речей у всесвіті свого серця.

Якби всі стали такими, Земля миттю стала б мирною, але мине ще трохи часу, перш ніж прокинуться ті, хто все ще у «грі на гойдалці перемог і поразок».

Тому можна сказати, що доля земної сфери залежить від того, що робите ви, хто прокинувся трохи раніше.

Але це не означає, що треба напружуватися й розправляти плечі.

Зі своїм життям у фізичному тілі, просто перебуваючи там, ви робите велику, велику, дуже велику роботу.

Це походить від таємничої сили дихання, сили подиху життя, але цю історію залишмо на інший раз.

(Кінець)