Перехід справжнього серця у вищий вимір

★Про вислів «Очі говорять не менше, ніж вуста»

Є такий вислів: «Очі говорять не менше, ніж вуста».

Як у ньому й сказано, хоч як прикрашайте свої слова й учинки, думок вам не приховати.

Чому? Бо очі чесно розповідають правду про ваші думки.

На перший погляд може здатися: «Хай би просто жили зі здоровим серцем, тоді й ховати нічого не довелося б», але багато людей на Землі живуть день у день, приховуючи своє «справжнє серце».

Тож сьогодні поговорімо про те, «чому все так склалося» і «як жити інакше», з погляду «переходу справжнього серця у вищий вимір».

★Чому люди жили, стримуючи свої думки

Ви ж розумієте, що вислів із початку цієї розмови виник і досі не став мертвою фразою саме тому, що багато людей жили, приховуючи щось, і так само, без змін, і далі «живуть, приховуючи справжнє серце».

Маючи це на увазі, вам варто зрозуміти ще й відповідь на запитання: «Чому люди так довго жили, стримуючи свої думки?»

Відповідь така: більшість людей спокійним, повсякденним розумом передбачає, що якби вони виражали все, що думають, у словах і вчинках саме так, як воно є, то в цьому світі всюди виник би розлад і все вийшло б з-під контролю. Тому вони стримували думки ще на тій стадії, коли ті лише зароджувалися, і давали їм минути, не виражаючи їх ні в словах, ні в учинках.

Міра цього різниться залежно від країни й регіону, але принаймні нині така причина діє більш ніж у половини людства Землі.

★Шкода від стримування думок

Такий рух думок має користь: він стримує повсякденний розлад і появу злочинів. Але водночас він насправді вплинув і на розлади тіла й душі та на багато інших страждань у долях людей.

Чому так стається? Тому що думки, придушені без уміння впоратися з емоціями, і думки, які потім так і сяк судили про наслідки того, що ви приховали справжнє серце й виразили словами й учинками протилежне тому, що думали, густо нашарувалися в шарі підсвідомості, і ці думки стали темними хмарами, що звуться «кармою» й затуляють сонце серця (сутнісну природу людства).

Хоч рослина, хоч тварина, хоч людина: якби ви жили, ніколи не торкаючись сонячного світла, то стали б блідими й кволими, правда ж?

Так само, коли ви живете під темними хмарами стриманих думок, то стаєте схожими на «духовний паросток», який майже не дістає тепла сонця духовного світла, і ваше серце легко слабне.

Коли таке стається, ви падаєте духом навіть через дрібні труднощі, панікуєте або готові нарікати на долю чи на інших, і розлад з оточенням теж стає ймовірнішим.

Якщо пригадаєте такі стани, то побачите: стримування думок завдає шкоди й долі кожної людини, і Землі, і Всесвіту, чи не так?

★Корінна причина стримування думок

Тепер погляньмо на корінну причину, яка змусила людей Землі жити, стримуючи свої думки.

Якщо простежити причину, це зовсім не складно. Першопричина в тому, що людство прийшло на Землю, спершу створило небо й землю духовної вібрації, потім зробило цю вібраційну сферу якомога грубішою, створило найвіддаленіше небо й землю, матеріальний світ, той, який ви називаєте цим світом, створило й одягло фізичні тіла, що відповідають цій вібраційній сфері, увійшло в них і почало жити життям цього світу.

Чому я так кажу? Бо вібрація виміру цього світу, і матеріальна, і духовна, була такою грубою, що за сотні, тисячі, десятки тисяч років повторних народжень люди поступово й цілковито забули, що життя кожного з них було від самого початку єдиним променем, який відділився від одного світла. Це й стало корінною причиною стримування думок, і зрештою з цього стану стало неможливо вибратися.

Оскільки хибне уявлення «ми окремі істоти» стало таким загальноприйнятим, люди почали сумніватися одне в одному.

Оскільки вони почали сумніватися, запрацювала думка про те, як не викликати сумнівів.

Тож кожен почав думати про власний захист, і люди стали тими, хто будь-що уникає клопоту. Нормою став викривлений стан розуму, який каже, що можна забирати в інших, аби здійснити свої бажання, і якому байдуже, що він топче чужу гідність, і склалося суспільство боротьби за виживання, де виживає найсильніший.

Додам про це виживання найсильнішого: у живих істот, крім людей, цей закон залежить від середнього рівня людської свідомості. Тож коли свідомість людства еволюціонує й настане епоха, у якій усі живуть у взаємній гармонії, їхній спосіб буття також перейде у вищий вимір, і вони еволюціонують настільки, що всі зможуть мирно жити разом лише поживними речовинами з рослин, води й повітря.

★Усе було передбачено

Якщо дивитися із ширшого, вищого виміру свідомості, від самого початку було відомо, що так станеться. Очима серця Всесвіту шлях, яким досі йшло людство Землі, був у межах передбаченого.

Це стосується й багатьох нинішніх проблем, коли цивілізоване суспільство зайшло в глухий кут: «Лише нашою мудрістю й наукою ми не можемо навіть усунути забруднення», «Хвороби з’являються одна за одною, і ми не встигаємо», «Ми не можемо залагодити розбрат між людьми», «Людей тривожить, що на них нападають тварини», «Якщо все залишиться як є, первісні види тварин і рослин і далі вимиратимуть», «Такими темпами нам може забракнути їжі», «Якщо просто стояти осторонь, енергія може вичерпатися», «Атомні електростанції, які ми не можемо повністю контролювати, теж викликають тривогу».

★Перехід справжнього серця у вищий вимір

А тепер нарешті головна тема сьогоднішньої розмови.

На початку я сказав: «Багато людей на Землі живуть день у день, приховуючи своє „справжнє серце“», правда ж?

Це не поверхове питання того, що людина просто приховує свої думки. Це означає, що люди взагалі не знали, що таке справжнє серце. Внутрішні думки, які людство Землі не виражало назовні й досі вважало своїм справжнім серцем, насправді зовсім не були справжнім серцем у правдивому сенсі, а лише порухами думок, які цілковито забули про сутність життя.

Це означає, що енергія, з якої вони виникають, — це світло життя, але вони були хвилями думок, що постали внаслідок неправильного використання цієї енергії.

Хвилі думок, створені неправильним використанням цього Світла життя, стали чорними хмарами, що вкрили все небо серця, і світло життя перестало виявлятися зовсім, тож люди цілком утратили розуміння того, що таке справжнє серце.

Японське слово на позначення «справжнього серця» дослівно означає «первісне серце», правда ж?

Якщо дослідити, що таке «первісне серце», то це серце, яке було від самого початку.

А якщо запитати, що таке серце, яке було від самого початку, то це серце, яке існує від джерела, де зароджується свідомість.

Серце, яке існує від джерела свідомості, — це серце самого життя.

Коли отак піднімаєш завіси істини, висновок такий: це первісне серце, що дає життя й буття всьому. Серце великого джерела життя, яке ми називаємо «світлом життя», «сонцем духовного світла» чи «серцем Всесвіту», і є справжнім серцем.

Слухаючи такі розмови про істину, пізнаючи її й даючи їй осісти й просякнути у власне серце, ви оновлюєте своє сприйняття, і завдяки цьому оновленню у свідомості кожної людини утверджується «перехід справжнього серця у вищий вимір».

Тож від сьогодні, коли ваше справжнє серце вже перейшло у вищий вимір, ви більше не «духовний паросток».

Ви вже маєте силу не здаватися перед жодними труднощами, упоратися з кожною проблемою й відкривати шлях власною мудрістю та життєвою силою.

Відтепер, маючи сили із запасом навіть після того, як віддасте їх власному життю, ви станете маяком чи ліхтарем, що освітлює найтемнішу годину перед світанком світу, а подекуди — сонцем, що світить вашій громаді й родині, допомагаючи людям навколо самим знайти, де лежить шлях назад до життя.

Навіть якщо ви стримуватиметеся, усе буде саме так, тож просто дивіться.

Ви вже одна з тих людських істот, осель духу, що несуть таку важливу роль.

Відтепер ви пройдете решту свого життя як один світильник, що запрошує земний світ до сяйного майбутнього, як провідник душ, який живе й випромінює світло.

Як чудово. Вітаємо.

Адже саме це ви обіцяли власному життю й цього бажали всім серцем ще до того, як народилися цього разу, ні, давним-давно на Венері, ще до того, як узагалі прийшли на Землю.