Про одухотворення й сходження (частина 2)
Опубліковано Оновлено
(Продовження попереднього)
★Єдність із Вищим Я (вдячність) — серце еволюції свідомості
У такі хвилини не засуджуй себе.
Замість того щоб упадати в самоненависть чи сум через думку «Я знову це зробив», навіть коли порив думок минув, добре подумати: «Отже, у мені ще залишалася ця звичка мислення. Оскільки вона проявилася, її знову очищено й зроблено чистою. Усе це теж діється під наглядом мого духа-охоронця й очищує мою душу», і ввійти в думки вдячності своєму Вищому Я.
Чи розумієш, чому це добре?
Я іноді кажу: «Добре подумай над цим», правда ж?
Що означає «добре подумати над цим самому»? У сенсі перебирання думок це нічим не відрізняється від того, що думаєш ти. Але під мисленням ми маємо на увазі, щоб на мить уявити кожну думку й одразу її відпустити.
Це означає перемикати образи свідомості — клац, клац, клац, — відпускаючи сторонні думки, витягуючи з глибин життя й вибираючи лише ті думки, що влучають, і виводячи їх на поверхню.
Тож ідеться аж ніяк не про те, щоб сумувати й тривожитися.
Будь ласка, не плутай одне з одним.
І повторю ще раз: постійно дякувати своєму Вищому Я в щоденному житті — це серце еволюції свідомості.
Чому? Бо коли так робиш, то непомітно твоя свідомість еволюціонує (поглиблюється, стає божественною) глибше, вище й ширше, поле свідомості, яке бачило від підніжжя гори, перемикається на вид із вершини чи поблизу неї, і якість твоїх думок стає божественною.
Хіба цього не досить, щоб зрозуміти?
Дякувати означає ставати єдиним із тим, кому дякуєш, зливатися з ним.
Тож проводити дні у вдячності від щирого серця за провід твоїх божеств і духів-охоронців у повсякденному житті означає, що твоя свідомість неминуче стає єдиною з твоїми божествами й духами-охоронцями.
Доказ кращий за суперечку; «по плодах їх пізнаєте». Відтепер, будь ласка, відчуй це на власному досвіді.
Бо й еволюцію свідомості, і сходження опановують серцем і тілом через невтомну щоденну практику. (Кінець)
