Про одухотворення й сходження (частина 1)

★Про зв’язок між одухотворенням і сходженням

У попередніх розмовах я іноді казав так: «На сьогоднішній Землі вібрації й матеріального, і духовного вже одухотворилися, тож, порівняно з XX століттям, будь-кому легше виявляти божественність», правда ж?

Я відчув, що в таких розмовах міг чогось не договорити, тож сьогодні дозвольте дати вам доповнення.

Я маю на увазі, що ці розмови — «не пасивна, автоматична історія про те, що „оскільки вібрація зовнішніх чинників (неба, землі й природи) одухотворилася, сходити легше“, а про те, що „ваша поверхнева свідомість, яка почала виражати резонанс одухотвореної вібраційної сфери, уже застосовує й використовує вібрації глибших вимірів тут і тепер (у світі явищ) = кожен може легше виявляти власну божественність“».

Тож це, так би мовити, справа самостійного вироблення власної сили, того, що «ви самі показуєте світло життя», історія, що розгортається відповідно до зміни (одухотворення) внутрішніх чинників (свідомості кожної людини).

Це означає, що ваші серця й тіла, без відома вашої поверхневої свідомості, почали жити так, що перетинаються у вимірах із резонансом різних вібраційних сфер. Своїми щоденними думками, словами й учинками відповідно до істини ви даєте різним вібраціям високих вимірів звучати у ваших фізичних серцях і тілах, змішуєте їх із вібрацією цього світу й будуєте божественний матеріальний вимір, найкраще придатний для земної сфери.

Але… і це важлива частина, якщо спершу у вас виникнуть хибні думки на кшталт: «Тоді я здобуду свідомість, що перетинає виміри» чи «Я отримаю містичні сили», то це не стане вашим, тож будьте з цим обережні.

Усе, що вам треба робити, — це просто «продовжувати виражати думки, слова й учинки відповідно до істини, у стані духу, який зовсім нічого не судить».

Бо це і є сам шлях божественної свідомості.

Що означає не судити? Це означає не чіплятися раз у раз за думки про добро і зло, правильне й неправильне, любе й нелюбе щодо власних і чужих думок, слів і вчинків: «Це добре», «Це погано», «Мені подобається», «Мені не подобається», — і не складати ці думки у своєму серці.

На практиці вам може здаватися, що це важко.

Бо приховані звичні думки часом раптово вискакують і поводяться так, ніби вони ваше справжнє я, і ви легко втрачаєте з поля зору божественність свого я (своє божественне я).

Але правда в тому, що саме в такі моменти у вас є нагода для великої еволюції свідомості. (Продовження наступного разу)