Щоб мати вісь себе, якій ніщо не може загрожувати
Опубліковано Оновлено
Якщо ти думаєш: «Я ніяк не можу відчути, що свідомість, яку досі вважав собою, — це справді я», запитай глибини свого серця: «Хто я насправді?»
Тоді світло твого життя потроху, крок за кроком, навчить тебе відповіді як твоя інтуїція.
А коли антена твоєї свідомості спрямована до джерела власного життя, кожен твій день стане скарбницею усвідомлень.
Тоді нові усвідомлення приходитимуть до тебе майже щодня; точки з’єднуватимуться в лінії, лінії поєднуватимуться в об’ємні форми, об’ємні форми, які ти можеш усвідомити в цьому стані, відкриватимуться з глибиною вимірів, і ти зможеш побачити у всесвіті в глибині свого серця навіть те, яким є багатовимірний Всесвіт.
Багато людей, що нині живуть на Землі, живуть так, що інші хитають їхні емоції, а суспільні тенденції викликають тривогу за засоби до існування, правда ж?
Це явище виникає тому, що вони не знають свого справжнього Я.
Справжній ти — не фізичне тіло.
Справжній ти — це саме світло життя.
Велике джерело світла життя створило Всесвіт.
Це джерело твого життя.
У джерелі твого життя є джерело світла, із якого йде світло твого життя, правда ж?
А твоя свідомість, що живе, оселена у фізичному тілі, — це один промінь світла, випромінюваного цим джерелом.
Якщо порівняти з водою, її можна також назвати однією краплею життя, що складає великий океан життя.
Якщо йти за відгуком життя дедалі глибше, ти отак повертаєшся до кореневої сили, що приводить усе до існування.
Люди Землі нині намагаються так згадати джерело власного життя.
Га? Кажеш, мало хто цікавиться такими речами?
Ха-ха. Це відбувається в духовному вимірі людей, тож самим поглядом цього не помітиш. Вибач.
Але лише подивись.
Настане час, коли кожен, хоче того чи ні, не зможе не дізнатися, «хто він насправді».
Навіть коли багато людей навколо знатимуть, «що насправді таке людина», якщо хтось уперто наполягатиме: «Це фізичне тіло — я», і почне цей «пошук свого справжнього Я» лише тоді, коли його заженуть у самий кут, у нього не залишиться жодного простору в серці, чи не так?
Тому я й кажу: «Добре зробити це, поки є час».
Але влада над тим, як жити, належить кожному окремо.
Ніхто й ніщо тебе не змусить.
Але через егоїстичний спосіб життя людей на Землі Земля дедалі більше набуває вигляду кінця.
Час не чекатиме.
Земля, хоче того чи ні, рухається в напрямку приєднання до суспільства Всесвіту.
Умова того, щоб ти міг жити в цьому новому світі, — знати, що є сутністю людського життя, і жити, виражаючи її у власних думках, словах і вчинках.
Звісно, шлях приготовано й для людей, які відмовляються еволюціонувати на Землі.
Про це я поговорю наступного разу.
