Заради дня, коли всі пробудяться до істини (Частина 1)
Опубліковано Оновлено
Щоб кожен міг іти шляхом еволюції свідомості з власної вільної волі
Коли ми вимірюємо стан душі людей Землі, що живуть сьогодні, то бачимо, що понад половина людей у всьому світі все ще не може відпустити старі способи мислення.
Щоб відкрити очі сердець таких людей і допомогти їм іти шляхом еволюції свідомості з власної вільної волі, просто спостерігати за ними недостатньо, а самі лише проповіді не надто доходять до їхніх сердець.
Така правда.
Дехто з них, у міру того як місцевість, де вони живуть, одухотворюється, відчує, як істина відроджується й виразнішає в їхньому серці, задіє власну силу волі й почне йти шляхом еволюції свідомості без жодного примусу. Але решті двадцяти — тридцяти відсоткам важко залишити позаду свою негативну свідомість.
Щоб пробудити серця таких людей від довгого сну, потрібні незаперечна сила науки великої гармонії та сила являти таємниці життя.
Слова «Я зовсім не бачу цінності в еволюції свідомості» означають, що сонце серця (світло життя) закрите темними хмарами кармічної вібрації, а божественність людини майже повністю прихована.
Тож, наприклад, припустімо, що наукова сила космічного людства розгорнулася б у світі Землі: зброя й боєприпаси, насамперед ядерна зброя, стали б безсилими; усілякі отрути й забруднення були б знешкоджені й зникли; забруднені вода й повітря вмить очистилися б і відновилися; а коли агресивна людина намагалася б зашкодити тому, хто пробудився до істини, напад не мав би жодної дії. Якби люди знову й знову бачили й переживали таке, то, хочуть вони того чи ні, їм не лишилося б нічого іншого, як визнати, що наукова сила Всесвіту й сила життя справжні, чи не так?
А якби дідусі й бабусі, батьки й матері, брати й сестри та друзі, які відійшли раніше, з’явилися, і люди побачили, як вони жваво живуть у світі після смерті; якби численні божества й добрі духи, що живуть у божественному й духовному світах Землі, стали видимими неозброєним оком; і якби ми, людство інших зірок, якого люди називають космічними братами, у великій кількості з’явилися на людях, і люди могли розмовляти й спілкуватися з нами в тілах тієї самої вібраційної сфери, то навіть сприйняття тих, кого несли звичні думки й хто втратив з поля зору істину, могло б дуже змінитися, чи не так?
Якщо перебільшити приклад: якби з пострілу пістолета вискакували квіти, якби від пострілу гармати в небі кружляло конфеті, якби лезо проходило крізь людину, не вражаючи її, якби рука, піднята, щоб скривдити когось, раптом зупинялася, якби слова не виходили, коли хтось хоче сказати щось жорстоке, і якби, коли хтось тримає негативну думку, дзвін у вухах ставав сигналом, що він відійшов від істини, то навіть люди, які жили далеко від своєї божественності, переживши таке знову й знову, усі рано чи пізно прокинулися б і природно почали б переосмислювати, як вони живуть, чи не так? (Далі буде)
