Таємниця того, як ніколи не відмовлятися від сходження (Частина 1)
Опубліковано Оновлено
★Різні способи підходу до сходження (еволюції свідомості)
Озираючись на сказане досі, ти бачиш, що для людства «сходження» (перехід у вищий вимір) — це синонім «еволюції свідомості», правда ж?
Маючи це на увазі, оглянь світ сердець людства Землі.
Загалом видно, що він поділяється на людей, які щодня докладають зусиль, не відмовляючись від позитивного духу, і людей, які трохи спробують і легко здаються або навіть не починають.
Два типи: ті, хто далі прямо звернений до божественної свідомості, і ті, хто спробував, але швидко повернув назад, або й зовсім не вирушив.
«Схоже, це важко». «Який клопіт». «Це неможливо». «Ні за що». «Я ніколи нічого не доводжу до кінця». «Це для мене надто важко». «Я аж ніяк не зможу»…
Люди, які рефлекторно посилають такі думки, коли йдеться про еволюцію свідомості, мабуть, і в усьому схильні трохи надкусити, а тоді легко здатися, бо результат не приходить одразу, правда ж?
Так буває тому, що їхні серця звикли до стану «кому вже, як не мені».
У людей, які одразу здаються в усьому, усвідомлення на кшталт «неможливо, нічого не вийде, не зможу» від самого початку стало звичкою — воно стало їхнім природним усвідомленням.
Це і є «самообмежувальна звичка мислення, що прилипла до фізичного тіла, цілком забувши справжнє тіло життя».
Подумай про це.
Ти живеш цим теперішнім життям як остаточним підсумком — вершиною — сотень, тисяч минулих життів.
І все ж, навіть якби ти обшукав кожен куточок Землі, то не знайшов би жодної людини, яка могла б легко еволюціонувати у свідомості, лише трохи побажавши, без жодних зусиль.
★Перший крок до сходження
Для більшості численних товаришів, розсіяних по Землі, дійсність така: після зусиль у минулих життях плюс роки чи навіть десятиліття зусиль і відданості ці зусилля нарешті принесли плоди останнім часом, коли одухотворення Землі стало помітним, і паростки божественної свідомості проросли й стрімко розвиваються.
Тож добре братися за те, що слід робити в кожну мить, дбайливо, наполегливо, крок за кроком, із твердою, непохитною рішучістю на кшталт: «Я доведу це до кінця, навіть якщо це займе все моє життя».
Якщо так робити й далі, одного дня ти раптом озирнешся й побачиш, що твоя свідомість дуже еволюціонувала, і, наче днів тривог і страждань ніколи не було, ти побачиш краєвид божественної сфери, де серце ясне й світле.
А якщо в тебе виробилася звичка серця швидко здаватися в усьому, добре нагромаджувати маленькі досвіди успіху, наполегливо, потроху.
Бо це і є перший крок до сходження.
І оскільки це не те, що треба показувати іншим чи чим хвалитися, щиро берися навіть за те, про що досі думав би «оце?» (дрібниця).
Наприклад, якщо досі ти ніколи не йшов пішки навіть на другий поверх, коли в будівлі є ескалатор чи ліфт, піднімися сходами; або якщо ти ніколи не проходив пішки хоча б одну автобусну зупинку, спробуй пройти.
Коли ти зможеш це, то, наприклад, якщо один подих (вдих, затримка, видих) досі тривав менше ніж десять секунд, став за мету десять секунд або двадцять секунд; або якщо досі ти не міг виразно сказати «дякую» словами, коли хтось щось для тебе зробив, спробуй сказати. (Особливо в родині — багато людей, мабуть, цього не робить.)
Тут важливо безпосередньо скуштувати відчуття досягнення й наповненості: «Я зробив це!» «Я можу, якщо спробую!»
Так ти потроху прориваєш шкаралупу самообмеження.
Наполегливо нагромаджуючи це, твоя свідомість еволюціонує до такого себе, який посеред повсякденного життя може миттєво й рефлекторно сприймати все позитивно. (Далі буде)
