Щоб налаштуватися на вібрацію божественності

★Жити, налаштувавшись на вібрацію божественності

Погано, якщо завжди живеш, озираючись назад, але час від часу добре оглянути пройдений шлях і замислитися: «Чи живу я згідно із законами Всесвіту? Чи живу я, виражаючи божественність?»

Так ти можеш налаштувати себе на вібрацію божественності.

А коли так дивишся згори на життя, своє чи чиєсь інше, добре бачити його за мірою того, чи світлом життя користуються живо й сповна за законом великої гармонії Всесвіту.

Адже ключова суть життя в тому, щоб жити, сповна виражаючи у власному розумі й тілі досконалість життя, яку ти мав від самого початку.

Ми вже казали, чи не так, що серце й тіло — це пензлі, які виражають свободу життя, а цей світ — полотно, на якому малюється творчість життя.

Перш ніж помітити це значення існування людського життя, ти можеш не знати, як користуватися життєвою енергією, і можеш страждати через стосунки чи важко вільно рухати власним життям.

Навіть якщо до цього не доходить, багато людей проживають дні, які йдуть не так, як їм хотілося б, не виражаючи первісної природи життєвої енергії.

У такі часи серце легко стає колючим, ти відчуваєш роздратування через реальність, яка не йде назустріч, і можеш зрештою ходити по колу на тому самому місці.

Тут треба дуже уважно подумати ось про що: долю створює не лише це життя.

Як ми завжди кажемо, долю створюють думки й учинки в різних минулих життях плюс це теперішнє життя.

Тож люди, які вважають, що «живуть лише раз», відчувають абсурдність і несправедливість своєї й чужої долі й зрештою намагаються втекти від болю тертя з іншими, ховаючись у печеру нігілістичної свідомості. Але лише цим біль у серці не минає, тож у такі часи вони часто опиняються в стані, схожому на гру в квача зі стражданням усередині печери. Але вихід є — він справді є.

Тобі не треба знати про свої минулі життя — важливо знати своє справжнє я.

Чому не треба знати про свої минулі життя? Бо щойно твоє теперішнє я налаштоване на сутність життя, усі твої минулі життя сяють.

Якби треба було знати свої минулі життя, то було б влаштовано так, що всі знали б їх від початку, — але ж це не так, правда?

Скажемо ще раз: пізнай своє справжнє я.

А для цього немає іншого способу, ніж і далі поглиблювати подих.

Коли живеш, довіряючись резонансу глибокого дихання, твоя свідомість непомітно поглиблюється до найпотаємнішого виміру божественної сфери, і твоє справжнє я виходить на поверхню.

А секрет того, щоб роздум сам став налаштуванням на божественність, — це мати досконале усвідомлення божественності.

Ми вже говорили про перезаписування й збереження свідомості, чи не так?

Якщо й далі уявляти досконале усвідомлення божественності, твоя пам’ять перезаписується, а негативні звичні думки, які мало твоє колишнє я, згасають.

Ти зрозумієш це, якщо робитимеш, а якщо ні, то не зрозумієш.

У наш час, коли одухотворення Землі просунулося, кожен, хто наполегливо робить це, може за надзвичайно короткий час залишатися в усвідомленні своєї божественності.

Ми вступили в етап, коли кожен може усвідомлювати свою божественність хвилину чи десять хвилин.

Тепер ми вступили в етап того, як довго ти можеш утримувати божественність.

Залишайся єдиним зі своїм справжнім я.

Живи світлом життя.

Ти можеш.

Неодмінно.