Вийти з непорозумінь, у які легко потрапляють добрі люди – 2
Опубліковано Оновлено
(Продовження попереднього послання)
Пробиймо дірку в натурі дріб’язкової доброї людини
Ми називаємо це бути дріб’язковою доброю людиною.
Дріб’язкові добрі люди схильні рефлекторно реагувати проти всього, що не збігається з їхнім власним способом дій, дивитися на це критично або ставати агресивними, щоб захистити себе.
Дехто з вас може впізнати в цьому себе, а дехто ні, але що сумлінніша людина, то легше її серцю стає тісно.
Але навіть якщо це ти, тут немає проблеми.
Бо тієї миті, коли ти натрапив на цю розмову, у натурі дріб’язкової доброї людини вже пробито дірку, і залишається лише проміжок часу, поки вона зникне.
Ти сам уже йдеш великою течією еволюції свідомості й прямо крокуєш шляхом переходу у вищий вимір, тож замість того щоб викопувати дрібні вади, як здирати струп і роз’ятрювати рану, просто живи спокійно й невимушено.
Якщо з такою свідомістю поглянути на всю поверхню Землі, то кожен, кожнісінька людина, живе, думаючи: «Для мене це правильний шлях».
Серед них одні можуть жити в гармонії з оточенням, а інші на кожному кроці наживають ворогів і постійно зіштовхуються.
Особливо мають цю схильність люди дуже сумлінні, які ненавидять усе криве.
У світі, повному всіляких людей, сумлінні люди справді мають той бік, що вони є силою, яка веде суспільство в добрий бік, але хоч ця робота може накопичуватися як чеснота в чертозі серця, вона не може стати силою, що просуває власну еволюцію свідомості цієї людини.
Опануймо миттєве переосмислення себе
Еволюцію свідомості просуває власна рішучість людини: «Я зміню себе», «Я зміню», «Я змінюся», «Я покажу, що можу змінитися», «Я дію, щоб це зробити».
Лише коли ця спрямована вперед, сильна рішучість іде першою, можна далі діяти, щоб змінити себе, і доки ти це робиш, ти справді змінюєшся, потроху.
Важливо в цей час не копирсатися без кінця у своїх якостях, що здаються вадами чи недоліками, наче вишкрібаючи кутики коробки для обіду.
Натомість бути свідомим зростання своїх сильних сторін і добрих якостей і виявляти свої думки, слова й учинки, налаштовуючи їх у цей бік, — це короткий шлях до еволюції свідомості.
Звісно, серце, що переосмислює себе, важливе.
Але немає потреби постійно на цьому зациклюватися: «Я був неправий, я був неправий, я був неправий…».
Серце, що переосмислює себе, існує, щоб миттєво повернути твою свідомість: «Я був неправий. Гаразд, я змінюся», — і допомогти тобі зростати.
Саме це й є рушійною силою, що веде до погляду пташиного польоту.
Люди у фізичному тілі досі хапалися за спогади і, навпаки, ті їх поглинали, перекриваючи власне зростання й еволюцію свідомості, але цей цикл уже завершився.
Відтепер ти можеш повною мірою користуватися «миттєвим переосмисленням себе», рушійною силою еволюції свідомості, і вирощувати свою душу.
Хоч які негативні звички мислення спадають на думку, не сварися з ними й не заплутуйся; просто проводжай їх.
Бо найважливіше для людини — перестати бути чимось скованою.
(Кінець)
