Зростати разом із дітьми (частина 1)

★Щоб усі дорослі справді усвідомили, яке дорогоцінне життя дітей

З боку дорослих час, проведений із дітьми, справді допомагає їм еволюціонувати у свідомості, чи не так?

Навіть дорослі без власних дітей можуть виявити, що любов, яку вони поховали в темряві, пробуджують діти родичів чи знайомих або діти, яких вони бачать по сусідству, у місті, у поїздах і автобусах.

У цьому сенсі дітей можна назвати ангелами, що розсипають світло в серцях людей, і вони справді, справді є посланцями неба.

Якщо дивитися згори, багато дорослих, здається, ще не усвідомлюють, що їх виховують діти.

Багато дорослих на землі ставляться до дітей із думками на кшталт «ми їх виховуємо», «ми про них дбаємо», «ми їх утримуємо».

Такий стан свідомості особливо часто трапляється серед чоловіків.

Більшість жінок, чи мають вони дітей, чи ні, носять у собі материнськість, тож до дітей безумовна любов перемагає его й ллється, і багато з них усвідомлюють, що зростають разом із дітьми.

Хоч якою егоїстичною могла бути людина досі в житті, хоч якою самозакоханою була аж до цього дня, коли вона щиро, тілом і душею, стикається з дітьми, безумовна любов у ній проривається назовні.

Це можна назвати природною формою любові, вкоріненої в божественності.

Якщо дорослі їх не захищають, новонароджені діти не можуть жити самостійно власними силами.

Коли торкаєшся цього маленького тіла, яке, здається, могло б зламатися, якби притиснути його надто міцно, кожен несвідомо пізнає, якими очима боги дивляться на своїх нащадків, людство у фізичному тілі, і як із ними поводяться.

У цих іскристих очах без сліду злоби бачиш відблиск божественності, яку зовсім забув.

А протягом днів турботи про них, коли вони невинно вередують, не вміючи сказати словами, долаючи власну емоційну боротьбу й вирощуючи безкорисливу любов, сила людини шліфується й зростає.

Так дорослі, навіть самі того не усвідомлюючи, відшліфовують у собі подаровану небом природу людей (хіто, «де живе дух») і в багатьох випадках, не знаючи про це, розвивають свою духовність.

Ось чому всі дорослі мають знати цей факт і бути вдячними дітям.

Коли вам захочеться заперечити проти будівництва ясел чи дитсадка по сусідству, будь ласка, зупиніться на мить і подумайте.

Можливо, така думка виникає тому, що серце цієї людини ще вкрите минулою кармою.

У такі миті, можливо, вона просто забула, що й у неї було дитинство і що вона дожила до сьогодні завдяки турботі дорослих навколо.

Якщо уважно спостерігати за такими дорослими, можна уявити труднощі божеств і духів-охоронців, які захищають і спрямовують людство у фізичному тілі з безумовною любов’ю. (Далі буде)