Про те в людині, що здається нечистим (Частина 2)

(Продовження вчорашнього)

★Від мене з майбутнього до мене з минулого

(5) Різниця між свідомістю й думками

Щойно я сказав: «Фізичне тіло — це транспорт, створений свідомістю». Тут давай з’ясуємо різницю між свідомістю й думками.

Чому говорити про це саме тут і саме зараз? Бо доки ти не зрозумієш істини, що «людина — це сама свідомість, а не просто думки», глибоко вкорінену помилку «фізичне тіло — це і є я» неможливо усунути.

І ось що я хочу прояснити: «свідомість і думки — це духовні вібрації, яких не побачиш очима й не торкнешся руками», тож у цьому сенсі вони можуть здаватися однаковими, але за своєю свободою вони справді різняться, як небо й земля.

Свідомість не має жодних обмежень.

А думки обмежені.

Чому? Бо думки — це духовні вібрації, що виникають у коконі фізичного тіла, і тому вони не можуть вийти за межі самообмежувальної шкаралупи «я — фізичне тіло».

І саме там виникають усілякі страждання.

Це не стосується питання, на якому ми зосереджені цього разу, але серед життєвих турбот є й турбота про старіння, страждання через хворобу, страх смерті тощо. Усі страждання виникають не зі свідомості, а з думок.

Свідомість схожа на думки, але це зовсім інше. Свідомість — це прояв вільного ритму світла життя на боці духовної вібрації, а також його дія.

Тож справжня свідомість і думки, які сплутали зі свідомістю, — цілком різні речі.

Спільне в них лише одне: і те, і те — «енергія, що діє на основі Світла життя».

(6) Про турботи, що виникають, коли ми ростемо

А тепер повернімося до розповіді й поговорімо про те, що відбувається після народження.

Кожну людину ростять із величезною дбайливістю від самого народження до раннього дитинства, і згодом формується его-свідомість, і людина вже може рухатися сама, без батьків поруч.

У підлітковому віці чітко проявляються фізичні риси кожної статі, людина усвідомлює свою стать, і пов’язаних із цим турбот також стає більше.

Крім того, із пробудженням его на поверхню виходять різні бажання.

Дехто сприймає виділення як прикрість і переймається: «Навіщо існує така функція?»

Насправді якби батьки, дідусі чи бабусі розповіли стривоженим хлопцям і дівчатам правду про людське життя й фізичне тіло, усі вони могли б уникнути цих турбот і вирости здоровими в житті. Але дотепер час іще не настав, і такі турботи теж були потрібним досвідом.

(7) Про функції виділення

Далі розмова стане трохи делікатною, але поговорімо про функції виділення: про позиви до сечовипускання й випорожнення, а також про пітливість.

Через це всім соромно, і кожен носить у собі турботи, про які майже нікому не може розповісти. Серед усіх цих турбот [твоє ім’я] запитує ось про що: якщо «виділення = нечисте», то якось не вкладається в голові, що люди з такими функціями є божественними істотами.

Зі сказаного ти, можливо, вже приблизно здогадуєшся, але якщо зрозуміти той факт, що людина — це водій, який сів у фізичне тіло, а фізичне тіло — це м’який транспорт, що повертається в ґрунт, коли водій його покидає, хіба не стане трохи ясніше?

Поясню на прикладі автомобілів: нині вже почали з’являтися автомобілі на паливних елементах, які працюють на водні, але дотепер автомобілі їздили, спалюючи бензин чи дизельне пальне, щоб обертати двигун, чи не так?

А відходи палива, спаленого в двигуні, викидалися в повітря як вихлопні гази, правда ж?

Так само й люди дотепер підтримували своє фізичне тіло матеріальною їжею й виводили непотрібні речовини з тіла через різні функції виділення.

Як автомобіль рухається, спалюючи пальне, щоб обертати двигун, так і фізичне тіло бере потрібні поживні речовини з їжі, що потрапляє в тіло, і духовних елементів, отриманих через дихання, а те, що залишається після засвоєння поживних речовин, стає виділеннями й виходить назовні.

Точнісенько як відходи згоряння в автомобілі виходять вихлопними газами.

Отже, функції виділення — це не те, що робить саме людське життя, а функції, вбудовані у фізичне тіло як у транспорт.

Сутність людини — це завжди свідомість і серце, а це духовна вібрація, ритм світла, безпосередньо пов’язаний зі «світлом життя».

Фізичне ж тіло — це транспорт матеріальної вібрації, що висихає, коли його покидає свідомість, і, якщо його не спалять у крематорії, повертається у світ природи як елементи.

Тож зовсім не було потреби сприймати функції виділення як щось неприємне.

Фізичне тіло — це дорогоцінний транспорт, який дає тобі змогу працювати у фізичному світі, тож є всі підстави бути йому вдячним і немає жодної потреби дивитися на нього зверхньо.

Зрештою, немає жодної людини, навіть найвродливішого чоловіка чи найвродливішої жінки у світі, яка жила б без виділень.

(8) Про різні бажання

Далі поговорімо про те, чому статевий потяг, апетит, бажання грошей і бажання влади теж потрібні.

Чи думав ти коли-небудь, що сталося б зі світом, якби люди не мали жодних бажань?

Якби зник статевий потяг, мабуть, ніхто не намагався б зачати дитину, коли це означає пройти крізь труднощі.

Якби зник апетит, то у світі, який не виплекав переконання, що людина може жити самими лише духовними елементами, усі померли б від голоду за кілька місяців.

У суспільстві грошової економіки, де цінність вимірюють і обмінюють у грошах, якби ти відмовився заробляти, то не міг би утримувати сім’ю, і навіть самотні люди не змогли б жити.

Ти можеш уявляти, що якби зникли такі думки, як бажання влади, авторитету й просування, світ став би ідеальним, без суспільства конкуренції, де виживає найсильніший. Але якби це сталося за нинішнього стану душі людства Землі, багато людей працювали б абияк і обрали б життя заради розваг.

Ти ж бачиш, що сталося б тоді зі світом, правда?

Отже, такими, якими бажання були дотепер, вони відповідали рівню свідомості людства дотепер.

Це тому, що вібраційна сфера Землі дотепер була світом грубого резонансу. Те, що ти бачив досі, схоже на тінь від матерії, яка виникає, коли на неї падає світло, а дивитися лише на цю тінь і вирішувати: «Це і є сутність людини», — було дуже марнотратним способом бачення.

Але відтепер усе інакше.

Це розповідь про духовний вимір, і вона не збігається зі здоровим глуздом фізичного світу, тож сприймай її лише як метафору. Світ відтепер — це світ, де й духовна вібрація, і матеріальна вібрація одухотворені, тож це буде світ, де тінь не виникає, навіть коли падає світло.

Насправді тіні є.

Але всі вони витончені й прозорі.

Це буде світ, де ніхто вже не зможе сплутати тінь із сутністю, як раніше.

(9) Що станеться з апетитом

Додам до цього: у світі, що пройшов нове сходження, апетит не зникає повністю, але стає надзвичайно слабким.

Передусім змінюється мета їжі.

Трапеза стає засобом, що полегшує спілкування між людьми, а бажання їсти через голод поступово зникає.

На Землі це теж змінюватиметься крок за кроком, але спершу три рази на день стануть двома, два — одним, а раз на день — разом на кілька днів, тобто їжі потроху меншатиме.

Згодом апетит, що штовхає тебе бажанням, природно зникне.

(10) Що станеться з виділеннями

Що ж до виділень, то в кожного це по-різному, але що далі просувається одухотворення, то менше їх стає, і зрештою вони зникають.

Точніше, потреба в них згасає.

Бо що більше ти одухотворений, то менше є отрут і нечистот духовної та матеріальної вібрації, які треба виводити з тіла.

Отже, що вище ти сходиш, то більше зникає тіньовий бік і виділень, і різних бажань, а тому висновок такий: «Немає нічого, вартого турбот».

Тож поки що досить не судити про все як про добре чи погане, а приймати будь-який стан речей таким, яким він є, і спрямовувати на нього світло вдячності.

Дивлячись лише на «світло життя», що діє в глибині кожної істоти.