Пережити відродження ще за життя – 2
Опубліковано Оновлено
(Продовження попереднього разу)
Різниця між «новим народженням» і «вок-іном»
Те, що ми називаємо «відродитися ще за життя», можна підсумувати словами «нове народження».
Схожим на вигляд є явище, яке іноді згадують у духовних колах, — «вок-ін».
Його розуміють як «обмін душами, поки людина ще жива».
Але, строго кажучи, випадків, коли душі справді помінялися, мало.
Що я маю на увазі? Я колись казав тобі, що «народжуючись у фізичному тілі цього життя, більшість людей народжуються як складені духи, несучи кілька духовних родоводів», правда?
Наприклад, більшість людей живе у формі, коли люди духовного світу B, C і D зв’язані разом як душа людини на ім’я A і народжені як одна людина.
Якщо приблизно пояснити, як вони зв’язуються в одну душу, то порівняно високий за природою дух і двоє-троє духів, які потребують чималого догляду, змішуються в правильних пропорціях і народжуються.
У такому разі, якщо особистість і людяність, що проявилися спершу, були переважно B, нерідко пізніше на поверхню виходять C або D.
Але це зовсім інша річ, ніж «нове народження», яке радимо ми.
Те, що ми називаємо «новим народженням», означає, буквально, «жити заново» у сенсі «жити заново зі свідомістю, у якій відроджено божественність».
Якщо говорити про щойно згаданих складених духів, це не A, не B, не C і не D, а «стан, у якому цілком новий A, у якому відповідні якості B, C і D поєднано й узгоджено як істоту „одного життя“, живе сутністю життя».
Щоб сцена, що зветься цим світом (світом явищ), мала успіх
«Звідки приходить життя, що воно робить тут і куди повертається?»
«Для чого ми народилися?»
«Який сенс життя?»
«Що стається з людьми, коли вони помирають?»
«Які ж стосунки між Всесвітом і всім життям?»
Я міг би продовжувати безкінечно, але саме таке філософське запитування себе формує «ґрунт, на якому стоїть новонароджений характер».
Жива людина у фізичному тілі означає, що люди того світу прийшли в цей світ і проводять тут певний час, правда?
Кожен із них має план, який мав перед народженням.
Якщо порівняти цей світ зі сценою вистави, це наче люди, які були за лаштунками, день у день репетирують, перш ніж вийти на сцену, а сама вистава — це місце, де вони показують результати цих репетицій.
Якщо додати до цього розповідь про складених духів, цей світ — сцена, на якій виступають удвох чи втрьох в одному костюмі.
Якщо кілька людей не дихають в унісон, вони не можуть добре виступити, правда?
Це те, що я щойно мав на увазі під «стати цілком новим A, у якому відповідні якості B, C і D поєднано й узгоджено як істоту „одного життя“».
А сценарію відповідають «звички мислення минулих життів», повторювані знову й знову, тоді як імпровізації відповідає «божественна свідомість, свідомо виражена в цю саму мить».
Свідомість, думки й серце, якщо не користуватися ними свідомо, легко несуть звичні думки, і в підсумку способові життя бракує свіжості, правда?
У цьому сенсі на сцені, що зветься цим світом, імпровізація, вкорінена в божественності, — це справжня міра майстерності актора.
(Далі буде)
