Зробити погляд згори своєю постійною позицією – 1
Опубліковано Оновлено
Очі говорять не менше, ніж вуста
Серед усіх органів чуттів, які має людина, жоден не пов’язаний так безпосередньо з ніжними глибинами серця, як очі.
Є навіть вислів: «Очі говорять не менше, ніж вуста».
Сьогодні вислів «очі говорять не менше, ніж вуста» підтверджено й із суто наукового боку.
Якщо вам цікаво, перегляньте, будь ласка, посилання нижче.
Вислів «Очі говорять не менше, ніж вуста» виявився науково правильним (стаття японською)
Ті з вас, хто переглянув цей сайт, ще ясніше зрозуміли, що очі — це орган, який чесно відображає те, що в серці.
На початку я сказав: «Очі — це орган, безпосередньо пов’язаний із ніжними глибинами серця».
Ніжні глибини серця — це глибока й широка вібраційна сфера, де перебуває сама духовність людини.
У світі психології вважають (точніше, сприймають як визначення), що свідомий розум людини становить менш ніж 5% усієї сфери свідомості.
Чому я називаю це оцінкою, яку сприймають як визначення? Бо у сфері Землі досі ще не було нікого, хто ясно сприйняв би все своє серце й міг би довести це науково.
Коли простежуєш людське серце дедалі глибше, воно стає сферою іншовимірного простору, такого широкого й глибокого, що фізичний мозок не може його збагнути.
І не одного: воно існує там, охоплюючи незліченні шари вимірів.
На нинішньому етапі, думаю, це важко виразити словами цього світу.
Про перехід світу нижчого виміру у світ вищого виміру
Про це, мабуть, дізнається багато людей на тому етапі, коли наука вищих вимірів, яка згодом розгорнеться у сфері Землі, широко пошириться.
Те, що ми можемо зробити на нинішньому етапі, — це використати як порівняння слова, відомі у фізичному світі: один вимір, два виміри й три виміри.
Якби ми були одно- чи двовимірними істотами, нам було б неможливо зрозуміти, що таке три виміри.
Проте ми, хто нині живе у тривимірному просторі, можемо знати всю цілість двох вимірів і одного виміру.
(Це те саме міркування, що й те, як усю Землю легше охопити одним поглядом, розгорнувши її на плоскій карті світу, ніж дивлячись на глобус.)
Так само, як у цьому прикладі, свідомість, що стоїть на трьох вимірах, не може зрозуміти простору вищих вимірів, четвертого й вище, але звідти весь тривимірний світ повністю видно.
Чому я про це пишу? Бо прийдешній новий світ явищ Землі перейде в простір-час четвертого й п’ятого вимірів.
Навіть на нинішньому етапі вже розгортається простір-час, у якому третій і четвертий виміри накладаються.
То чому ж так багато людей не знає цього факту? Бо всі базові частоти духовних і матеріальних вібрацій, що оточують сферу Землі, з деякими відмінностями залежно від місцевості й людини, змінюються всі разом на тонші хвилі, тому багато людей не можуть цього сприйняти.
Це те саме, що коли всі разом їдуть швидкісним потягом із Токіо до Осаки: якщо ти захоплений розмовою, не дивишся у вікно й бачиш лише обличчя супутників, то не можеш збагнути, що рухаєшся з високою швидкістю в кілька сотень кілометрів на годину.
Якщо сказати мовою цього прикладу, люди, які живуть, повертаючи до себе почуття, що виникають щодо зовнішнього світу, і врівноважуючи свої внутрішні інь і ян, можуть, наче дивлячись у вікно потяга й усвідомлюючи високу швидкість, поглядом згори усвідомлювати той факт, що самі вони дуже еволюціонують.
З іншого боку, ті, хто скутий здоровим глуздом минулого й не може відпустити усталену думку «я — це фізичне тіло», живуть так само, як той, хто спить зі спущеними шторами або захоплено теревенить із друзями, жодного разу не поглянувши у вікно, усередині швидкісного потяга, тому їм важко поглянути згори на власне становище в цілому.
(Далі буде)
