Пробудіть власну істину (Частина 1)
Опубліковано Оновлено
★Як важливо жити, знаючи істину життя й сенс життя
У дитинстві ви самі дивувалися, навіть не розуміючи: «Чому я народився? Чому народжуються люди?», чи не так?
Ну, у роки бунтарства ви ще й казали щось на кшталт: «Навіщо ви мене народили?» — і засмучували батьків, але згодом, коли серце знову заспокоїлося, повернулися у світ духовних роздумів.
Такі філософські роздуми про життя… запитання на кшталт «Чому народжуються люди?» і «Для чого народжуються люди?» — це те, чого в сьогоднішньому земному світі не вчать ні батьки, ні дорослі навколо, і чого не вчать у школі.
Відповіді на це запитання не мали чітко навіть багато з тих, хто жив раніше, а проте це незамінний дороговказ, щоб людина виросла гідним дорослим, ясно зрозуміла розумну основу людського світу й жила без сум’яття.
Як ви думаєте, що станеться, коли людина виросте, не знайшовши відповіді (дороговказу) на це просте запитання?
Саме так.
Ви можете побачити відповідь, якщо широко подивитеся на дорослих навколо.
У сьогоднішньому земному світі здебільшого, окрім людей, яких хтось утримує, без роботи не проживеш, тож люди мають якусь роботу. Але якщо відкласти їхні зусилля в самореалізації як працівників, багато хто живе просто так, як велять інстинкти фізичного тіла.
Якщо оглянути всю Землю, лише дуже-дуже мала кількість людей, що прагнуть духовного способу життя, намагається відбивати у своїх серцях серце Бога й Будди, тоді як багато інших ще не повернули свідомість так далеко.
Ось чому у світі досі здебільшого єдиним місцем самовдосконалення була робота.
Бо багато людей ще не повернули свідомість до шліфування свого характеру поза роботою.
Навіть у робочих умовах деякі люди живуть, головно думаючи, як прожити якомога легше або як задовольнити власні бажання.
Люди, як ви, що кидають свою корисливість у «світло життя» й живуть, прагнучи еволюції свідомості, безупинно докладають зусиль, щоб шліфувати й підносити себе цілодобово, моляться, щоб усе людство відродило свою божественність, і безупинно дякують небу, землі й усьому сущому: насправді такі люди — дуже-дуже рідкісний вид, навіть якщо шукати по всьому світу.
Оскільки йдеться про вас самих, ви можете й не відчувати, що все ще є рідкісним видом, нечисленним. (Далі буде)
