Як жити в середовищі, якого ви не бажали: для офісних працівників (Частина 1)

★Жити на поверхні в середовищі, якого ви не бажали

«Насправді це слід робити отак, а я не можу навіть голосу подати за зміни — просто погоджуюся. Який же я боягуз».

Є люди, які мучаться між старими, незмінними порядками своєї організації та своїми ідеалами, маючи такі думки.

Людям у такому становищі не потрібно так суворо себе звинувачувати.

Наприклад, якщо хтось думає: «Якщо я викрию порушення вищого керівництва, може виявитися, що це був я, і мене можуть покарати пониженням чи звільненням. Це принесе клопіт мені й моїй родині, тож я мовчатиму», хто може його звинувачувати?

А правда в тому, що люди, чия доля поставила їх в організацію під контролем великих лиходіїв (або дрібних), належать до однієї з цих двох груп:
① Вони носять у собі, як те, чого слід навчитися, якості, що резонують із людьми у вищому керівництві
② У минулому житті вони пережили протилежне становище

Якщо теперішнє життя людини — це ①, вона там за принципом вібраційної спорідненості: рибак рибака бачить здалека. Якщо це ②, вона підлягає закону причини й наслідку, і можна сказати, що її поставили туди як нагоду очистити кармічні зв’язки з минулих життів. Але це зовсім не для того, щоб когось звинувачувати.

Хай там як, щойно ви думаєте: «Тут щось не так роблять», варіанти майбутнього, які вам слід вибрати, загалом поділяються на два.

Один — терпіти й залишатися там заради того, що вам треба берегти; інший — прагнути змін, ретельно збираючи союзників (сили), і перевернути співвідношення сил в організації силою більшості.

Значна частина світу явищ на Землі досі є світом, де сила его переважає істину, тож без сили нічого не досягнеш.

Ось чому людей, які думають правильно, відтісняють у кутки, а ті, хто живе, виставляючи его наперед, зазвичай ведуть вигідніше життя, чи не так?

Але з іншого боку, часи змінюються: порушення, які досі можна було протиснути, більше не спрацьовують і поступово викриваються.

Навіть так відхилення від істини, що потрапляють у новини, досі лише верхівка айсберга.

Те, що ми щойно описали, — лише поверхня. Але коли люди, зібрані в одному місці, усі на такому рівні свідомості, де можуть відчувати лише поверхневий світ, хоч би як хтось заохочував їх жити за совістю, мало хто піде в цьому напрямку.

Чому так? Бо заважає тваринний інстинкт самозбереження, тож, навіть визнаючи вашу правду, вони не можуть набратися сміливості чесно змінити свій спосіб життя в цьому напрямку.

Тож, крім тих, хто має надзвичайно сильні переконання, люди не можуть здійснити змін в організації й звикають до життя, у якому тихо погоджуються з тими, хто при владі.

Але хто може звинувачувати людей, які залишаються в такому способі життя?

Такі люди мають власні усвідомлення, яких мають навчитися, і живуть у життєвому середовищі, абсолютно необхідному для їх опанування.

Це шлях, на якому, через муки між ідеалами й реальністю, пробуджується серце, що прагне істини із самої своєї глибини, поки вони йдуть.

І можна також сказати, що незліченні різні ситуації, у яких опиняються люди, — це обставини, у які Вище Я кожної людини, знаючи все, поставило її, щоб вона могла шліфувати й підносити себе. (Далі буде)