Нехай з ока вашого серця спаде полуда (Частина 2)
Опубліковано Оновлено
Попередня стаття цієї серії
[blogcard url=”https://uk.ascension21.com/voice-of-brothers-389/”]
(Продовження попереднього)
★Щоб вивести на поверхню більшу свідомість
А коли слізна вода ока вашого серця стане ще чистішою, око вашої свідомості, залишаючись фізичним оком, стане фасетковим оком, що містить очі серця божественного тіла й світлового тіла, тож, перебуваючи в поверхневій свідомості, ви зможете бачити ширший діапазон вимірних рівнів.
Різні світи, що відбиваються в цьому оці, зовсім не таємничі. Так само, як люди у фізичному світі живуть своїм життям, ви можете бачити, що всі на кожному вимірному рівні вчать уроки життя, які відповідають рівню їхньої свідомості, і звичайно живуть.
Почувши це, ви бачите, чи не так, наскільки перебування на дуалістичному рівні свідомості — коли дивишся лише на світ, видимий фізичним очам, думаєш «це правильно», «це неправильно», «мені це подобається», «мені це не подобається» й бачиш усе чорно-білим, у протиставленні, — звужувало ваше власне поле свідомості й давало бачити лише крихітний-крихітний світ?
Те, що ви зрозуміли, означає, що рівень вашої свідомості піднявся — що ви стали тими, кого більше не мучить негативне мислення й смак гіркоти.
Якщо ви не зрозуміли, почувши це один раз, то, багато разів читаючи цю розмову, слізна вода ока вашого серця, що складалася з кармічних частин, непомітно витече, і незабаром настане час, коли огляд вашого серця широко відкриється, ніби з ока серця спала полуда. Тож повертайтеся до цієї розмови знову й знову й відкривайте огляд свого серця.
Тоді звички дуалістичного мислення виправляться природно, без примусу.
★Усе залежить від того, як ви це сприймаєте
Важливо те, що вигляд світу у вашій свідомості не має жодної причини у зовнішньому світі — усе полягало в тому, як ви самі це сприймали.
Якщо уважно озирнутися у світі оком серця, є незліченні історії про людей, які здаються гідними жалю, але зовсім такими не є й насправді живуть у щасливому стані, якому можна позаздрити, і про людей, яких ви ненавиділи до мозку кісток, а вони насправді так вас любили й так про вас дбали.
Усі хибно сприймали факти крізь фільтр его.
Це було мислення, що забуло істину життя.
Щоб це зрозуміти, стикаючись у повсякденному житті з багатьма словами істини, іноді залишайте свої заклопотані дні, ставте себе посеред природи й усвідомлюйте, який ви малий.
Любов природи виражає таку глибоку любов, що люди у фізичному тілі не зрівнялися б із нею, хоч як би старалися.
Безпосередньо торкатися її відгуку, розтоплюючи й розширюючи своє его, пришвидшує еволюцію свідомості так само або навіть більше, ніж щоденне стикання зі словами істини.
Люди, які зазвичай живуть у метушні великого міста й перебувають у середовищі, де важко вибратися на природу, можуть просто поглянути на небо й розтопити та розширити свою свідомість у просторі неба.
Хай там як, розчиняйте думки, прикріплені до фізичного тіла, що кажуть «я, я», у чомусь більшому.
Тоді велике серце, що було від початку, — сутність життя — відроджується, і ви згадуєте, що велич природи й велич життя, яке підтримує вас, насправді лежали в тому самому джерелі й тому самому корені: у творчій енергії Всесвіту.
Підійде що завгодно.
Спробуйте почати з того, що можете.
Тоді божественна свідомість, яку ви сховали глибоко за поверхневою свідомістю й вважали неіснуючою, вийде на поверхню, і ви власними очима побачите світ із полем свідомості, цілком відмінним від того себе, яким ви були хвилину тому. (Кінець)
