Скинути шкіру до свідомості, де «ми», «наш» і «нас» виходять природно – 3
Опубліковано Оновлено
(Продовження попереднього)
Зробити альтруїстичне серце своїм природним станом
Лише нещодавно стало широко відомо, що справжня праця імператора Японії — це молитва, чи не так?
Того, хто стає імператором, із раннього дитинства виховують як «порожню посудину», тож він не має звички мислити власною зручністю.
До того ж це люди, у яких дуже високе божество, навіть серед високих божеств, народилося у фізичному тілі, тому їхнє его тонке від народження.
Ось чому вони можуть молитися за світ і за інших як за щось належне.
Тож можна сказати, що така людина просто сяє й показує людям, якими вони покликані бути.
Щойно я сказав: «Молитва за мир у світі й спокій власної країни не зарезервована лише за імператором», чи не так?
Жива істота, що зветься людиною, хоч ким би вона була, влаштована так, що коли починає згадувати свою божественність, у ній без жодного винятку пробуджується свідомість, яка не може не жити заради світу й заради інших.
Як ти думаєш, у чому найвища таємниця того, щоб зробити це альтруїстичне серце своїм?
У тому, щоб ладнати із самим собою.
Ти подумав: «І це все?»
Але, на жаль, майже все людство Землі не може впоратися з цією, здавалося б, простою річчю.
Багато людей намагаються покращити людство зовнішнього світу, не ладнаючи з людством світу всередині себе.
Це наче намагатися дістатися мети, не рухаючи ногами, або щось підняти, не простягаючи руки, тому ми й кажемо: «Це неможливе завдання».
Як привести до гармонії стосунки із самим собою
Спосіб привести до гармонії стосунки із самим собою й ладнати із собою — згадати той факт, що почуття, які ти відчуваєш усіма чуттями, «були наче враження від того, що бачиш відбитим у дзеркалі».
Послухай, гаразд? Той, хто відбивається в цьому дзеркалі, — це ти. Там відбиваєшся лише ти і ніщо інше, крім тебе.
І все ж оскільки ти сприйняв почуття, які відчуваєш п’ятьма чи шістьма чуттями, за щось про зовнішній світ, то зрештою думав те й се про інших людей і суспільство, і скільки б часу не минало, не міг привести себе до гармонії.
Кажуть, засновниця Тенрікьо якось сказала: «Цей світ — дім дзеркал», і це справді так.
Заплющ фізичні очі й широко розплющ очі серця.
Потім поспостерігай, що ти думаєш про власних батьків, братів і сестер.
А про шкільних учителів і друзів, начальників, колег і тих, хто працює під твоїм керівництвом?
Або що ти думаєш про рухи власної країни й інших країн?
«Ця людина така, а та людина інша» чи «та країна хороша, а ця погана». Ти ж маєш якесь враження, чи не так?
Хоча ти думаєш, що всі ці почуття стосуються інших людей і суспільства, насправді вони є одним боком твоїх вражень про самого себе.
Світ, який ти вважаєш «цим світом», — це світ, де розгортається твій внутрішній Всесвіт. (Далі буде)
