Зробімо свідомість, не підвладну зовнішнім умовам, стандартним спорядженням – 2
Опубліковано Оновлено
(Продовження попереднього)
Дійдімо до суті причин страждання й відпустімо їх
Теперішній час — це час, коли легко ретельно дослідити й з’ясувати, чому досі так багато людей мусять жити в таких «ситуаціях, що здаються безнадійними».
Це тому, що і матеріальні, і духовні вібрації стали незрівнянно тоншими й одухотвореними, ніж двадцять чи тридцять років тому.
Те, що вібрація існування стає тоншою, означає наближення до сутності.
Ось чому легше виносити на світло приховані факти й істину за ними.
Я скоро дам відповідь, а поки спробуй подумати, чому так багато людей мусять жити в «ситуаціях, що здаються безнадійними».
……
Відповідь у тому, що протягом довгих віків повторюваних перевтілень на Землі люди забули основне усвідомлення: «люди творять власний світ власним усвідомленням».
Це початок усього, корінна причина.
Навіть із великими проблемами, як-от коли вся країна йде дивним шляхом, якщо дошукуватися суті справи, натрапляєш на факт, що «серце кожної людини забуло істину й залишилося у звичках мислення, що від неї відхилилися».
Те, що ми маємо на увазі, кажучи про дійти до суті, — це не лише «шукати причини зовні»; це коли кожна людина знаходить справжню причину у власному серці й відпускає її.
Змінімо себелюбні звички мислення на божественні звички, засновані на альтруїстичному мисленні
Досить сягнути лише так далеко, як пам’ятаєш, але спробуй простежити свої спогади.
Те, що було болісним, сумним, важким, неприємним, важким для прийняття…
Усе це було «наслідком того, що твої емоційні думки реагували на зовнішні умови й займали оборонну позицію щодо зовнішнього», чи не так?
Часи, коли ти був щасливий, коли тобі було весело, коли все йшло по-твоєму…
У такі часи твої думки танцювали з безумовно радісним почуттям, а вдячності від щирого серця ти відчути не міг, чи не так?
Подивившись так далеко, ти вже помітив, правда?
Минулі думки, прилиплі до фізичного тіла, усі починалися з его, заснованого на корисливості.
Еволюціонувати свідомістю, здійснювати сходження (підніматися у вимірі) означає перезаписувати ці «себелюбні звички мислення» так, щоб вони починалися з «божественності, заснованої на альтруїстичному мисленні».
Коли робиш так, усі твої спогади непомітно очищаються, і ти, сам того не усвідомлюючи, приходиш до стану розуму, який ніщо й ніхто не захоплює.
Можна сказати, що пам’ять дуже схожа на жорсткий диск комп’ютера чи мобільного телефона.
Тож коли ти перезаписуєш клітини свого мозку думками світла, заснованими на божественності, формуються нові синаптичні зв’язки, яких раніше ніколи не було, і думати, говорити й діяти за шаблонами думок, заснованими на божественності, стає для тебе природним.
Щоб дійти до цього, може знадобитися кілька місяців, але якщо впевнено продовжувати «життя з розслабленим диханням і вдячністю від щирого серця», твої звички мислення неодмінно перемалюються.
Зробити свідомість, не підвладну зовнішнім умовам, стандартним спорядженням — це вже ні для кого не фантазія й не мрія.
Поки ти живеш повсякденним життям, наближаючись до істини, що вже живе в тобі, і виражаючи її, ти, напевно, ще протягом року перетворишся на того, хто живе своїм справжнім я.
(Кінець)
