Мир на Землі й піднесення духовного рангу (2/7)
Опубліковано Оновлено
(Продовження попереднього)
Щоб осягнути істину, що лежить за численними істинами, яких стільки, скільки людей
Розташовувати речі як верх чи низ, ліво чи право або по діагоналі — це зручний спосіб говорити, який допомагає людям легко мати спільне розуміння, коли вони дивляться на речі фізично, але ці слова не обов’язково виражають факти.
Бо в них бракує важливої частини: глибини виміру.
До речі, ми щойно вжили слово «факт». Оскільки це слушна нагода, сьогодні визначимо також справжнє значення «факту».
Варто пам’ятати, що поверхневі факти, істини й принципи існують у стількох варіантах, скільки є людей.
Що це означає? Це означає, що те, що кожна людина думає й у що вірить (усвідомлює), для неї є єдиним фактом, істиною й принципом.
Це також стає основним розумінням, щоб кожен приймав відмінності одне одного і щоб усе людство Землі взялося за руки й будувало майбутнє.
Чому ми так кажемо? Тому що якщо люди вічно ворогуватимуть через свої відмінності, Земля не стане мирною, а якщо люди намагатимуться змусити до однаковості всупереч відмінностям і нав’язувати одне одному свої цінності, це створює напругу, правда ж?
А ще раніше, якби всі просто здалися через відмінності в цінностях (поверхневому усвідомленні) або вдавали, що їх не бачать, земля ніколи не стала б мирною, скільки б часу не минуло.
Тому як перший крок до того, щоб зробити Землю гармонійною зіркою, потрібно почати з поваги до відмінностей одне одного.
Поясню на легкому прикладі: люди, які вважають «смачним» кошіхікарі, що, як кажуть, є одним із типових сортів рису Японії, відчувають, що чогось бракує в менш клейкому рисі, як-от тайський, і щиро не думають, що він «смачний», правда ж?
Але, з іншого боку, для людей, які люблять сухіший рис, як-от тайський, і звикли його їсти, клейкий рис на кшталт кошіхікарі не до смаку через свою м’якість і клейкість, і, чесно кажучи, вони теж щиро не вважають «смачним» рис з іншим смаком.
Оцінка речей, де смаки так різняться, стає цілком іншою, коли змінюються люди, місця чи спосіб життя, чи не так?
Це показує, що те, який рис люди вважають смачним, різниться залежно від людини й регіону і що не можна об’єктивно сказати, що цей рис вищий, а той нижчий.
Якщо вже оцінювати, то справедливий погляд — поставити їх поруч на одній горизонтальній лінії, бачити їх як «ці різні сорти й смаки існують одночасно» і не клеїти ярликів кращого чи гіршого. (Далі буде)
