Вийдімо за межі розриву між відчаєм і надією

Те, що Земля стає гармонійною зіркою, і еволюція свідомості кожної людини пов’язані між собою.
Ви вже це чітко усвідомлюєте.

З цим усвідомленням огляньте світ.
На перший погляд людське суспільство, як і завжди, може здаватися сповненим егоїстичних сил волі, що труться й стикаються між собою.
Якщо дивитися на об’єктивні факти, вода, повітря й земля пошкоджені й виснажені.
Усі живі істоти щороку дедалі більше потрапляють у безвихідь, а зникомих видів стає дедалі більше.

Ось, ви ж бачите, правда?
Постаті людей, які, щоразу бачачи такий стан, не можуть сидіти спокійно, дивляться в небо, складають руки й щиро благають Бога чи Будду покращити становище…

Але інколи здається, що одне лише бажання не дуже змінює ситуацію.
Насправді може навіть здаватися, що все тільки погіршується.
Саме там утворюється ґрунт для поширення матеріалізму, атеїзму й віри в те, що людська природа зла.

У такому світі є люди, які у своєму відчаї стають безрозсудними й зрештою завдають шкоди собі чи іншим.
Дехто з вас дивиться щоденні новини й відчуває біль у серці, правда ж?
Стаються сумні події, у яких люди шкодять собі чи шкодять іншим.

Але люди споконвіку мають силу подолати будь-яку трудність.
Ось чому, у якій би ситуації ви не були, ніколи не слід утрачати надії.
Як ви думаєте, чому?

Це тому, що людство несе на дні свого життя саму велику волю Всесвіту, яка творить Всесвіт і керує ним.
Можна сказати, що це як кожен окремий промінь світла, що виходить із сонця.
Людство, без жодного винятку, — діти Всесвіту.

Так само як лялечка, дитя метелика, стає метеликом і граційно пурхає небом, коли настає час, серця людства Землі, нині в сум’ятті, теж, досягнувши часу метаморфози (*1), стануть запилювачами, що допомагають рослинам запилюватися, і настане час, коли їхній спосіб життя відіграватиме важливу роль в екосистемі. (*1: зміна форми в процесі росту тварини)

Кожна людина, хоч би хто вона була, має природу, що зветься божественністю.
Це сила, що породжує все й плекає.
Лише людство має мудрість, щоб створити світ, у якому природа, усі живі істоти й людство перебувають у великій гармонії.

І все ж багато людей забувають цей факт і стають раболіпними, але це тому, що вони забули ту істину життя, яку ми щойно описали.
Але ви згадали цей факт.
Згадавши його, назад не повернутися.

Тут ще раз повторімо суть молитви.
Серце, що намагається донести свої бажання до неба, теж дорогоцінне, але понад те справжня молитва — це сила яскраво привести в рух потугу життя й надати власній долі світлої форми.

Коли таких людей побільшає, Земля поступово вдихне нове життя.

Кожна людина має в собі безмежну мудрість і здібності.
Як їх виявити й привести в рух,
залежить насамперед від того, як живете ви самі.