Про життя, у якому сяє божественність (частина 1)

★Божественне не мовчить

«Якби у цьому Всесвіті справді були боги й будди, вони могли б просто вмить змінити свідомість усіх, і в цьому світі одразу настав би мир…»

Пам’ятаєш?

Ці слова були запитанням, яке ти смутно носив у собі, коли був хлопчиком.

Тепер ти, мабуть, ніколи так не думаєш, але в нинішньому матеріальному світі є люди, що думають так само, як ти колись, і подібні болісні думки досі нагромаджуються купа на купу.

Як ти думаєш, чому люди, які так думають, хоч вони добрі за вдачею, не можуть самі активно створювати гармонійну реальність і живуть серцем і тілом у порівняно нещасливих обставинах?

Тому що вони не визнають божественності, яка від початку є в них самих.

Такі люди не знають істини, що силу божественного покликане виявляти саме людство.

Думки, що бажають чудес, у яких силу позичає щось інше, ніж людство, справді досягають божественного, але ніколи не стають реальністю.

Бо вібрації надто різні.

То як же те, що ви називаєте божественним, простягає руку людству Землі? Воно діє як внутрішня божественність у самій структурі вашого життя, спрямовуючи кожного з вас пробудитися до істини й жити згідно з космічним законом гармонії.

Вони цього не знають і не можуть у це повірити, тож істина й мудрість Всесвіту не піднімаються з їхнього нутра. Не маючи змоги навіть уявити, що робити й як, вони просто живуть у стані метушні й розгубленості, тримаючись, як можуть.

Тож ти, хто дійшов аж сюди й узяв до рук те, що є істинним, — щасливий.

Бо навіть без особливих думок про божественне, живучи серцем свого Вищого Я як власним серцем, ти виявляєш божественну свідомість, а це не що інше, як життя, у якому сила божественного проявлена в тобі.

Тож немає потреби почуватися безпорадним, ніби молитви не доходять, як у запитанні на початку, і насправді божественне теж не мовчить.

Важливо те, що ви самі — посудини, які виражають силу божественного на землі.

Дай подумати: тим, хто схильний вважати божественне й людей окремими, може бути добре на мить перестати думати про божественне як про істоту й натомість побачити в ньому дію.

Дія божественного — це сила, що дає буття всьому на Землі, але користування нею довірено людству Землі, правда ж?

Тож якщо ви застосуєте дію божественного, яка виросла з дрібної кмітливості, прив’язаної до фізичного тіла, у мудрості й умінні вести царину Землі, сама царина Землі природно перетвориться на гармонійний спосіб буття.

Ті, хто думає категоріями покладання на зовнішню силу, можуть очікувати драматичного розвитку подій, але і боги царини Землі, і ми, космічне людство, бажаємо такого розвитку, за якого ви, озирнувшись згодом, подумаєте: «Якось усе покращилося, а я й не помітив», і ми ведемо справи саме так.

Бо виправляти вас силою не відповідає серцю Всесвіту.

Коли відлуння ваших сердець посилає відлуння, близьке до хвиль серця нас і божественного Землі, натхнення зі світів божеств Всесвіту постає як ваша власна інтуїція.

Воно піднімається як добрий порив, який ти не можеш пояснити, але не можеш не втілити, і це сила, якою ви самі рухаєте своїми серцями й тілами та справді змінюєте реальність. (Продовження наступного разу)