Про те, що серце первинне, а тіло вторинне

★Зміни у фізичному тілі — не головний стовбур сходження

Дехто, схоже, думає про бажання здійснити сходження або про вже здійснене сходження переважно як про зміни, що відбуваються в тілі. Але справжнє сходження не настає через фізичні зміни.

Такі речі — це гілки й листя. Головна лінія сходження, його стовбур, — це одухотворення свідомості, еволюція свідомості.

Інакше кажучи, сходження — це суто справа серця й духу, і воно веде до розвитку духовності й божественності, які лежать глибше всередині.

Чому люди у фізичному тілі схильні думати про сходження переважно з погляду фізичного тіла? Тому що вони звикли мислити в клітці застиглої ідеї, у погляді на людину, замкненому в шкаралупі фізичного тіла: «Людина — це оце я, оце тіло».

З їхньої позиції природно бачити власні зміни через сходження головно як чуттєві чи симптоматичні зміни, що проявляються у фізичному тілі. Але істина в тому, що заміна духовних клітин, тобто еволюція свідомості, відбувається спершу, а заміна фізичних клітин — потім, і так ти народжуєшся заново з фізичними клітинами одухотвореної, витонченої вібрації.

Тож усе зводиться до очевидного: не надто зациклюйся на фізичних змінах; зі спокійним, щедрим серцем просто тихо живи, чинячи слова й учинки любові та істини.

★Що таке сходження — ще раз

Такі розмови можуть здатися нудними тим, хто хоче див чи особливих переживань. Але сходження від самого початку означає, що характер людства Землі, який був огорнутий коконом самозахисних думок, підноситься до належного божественного характеру, що має силу в усьому Всесвіті, і тому природний світ і спосіб буття всього живого відроджуються від кореня й сублімуються у світ, де світло життя проявляється таким, яким воно є. Отже, це стає цілком звичайною історією: людські істоти згадують, що робить їх людьми, і, як належить найвищим з усіх створінь, посилають думки, спрямовані на гармонію всього, промовляють слова, що узгоджуються з істиною, і чинять відповідно.

І тільки коли це вдається, сповнюється сенс народження кожної людини.

Тож кожній людині, власне, варто щиро досліджувати, як найкраще прожити своє життя і ким насправді є ця особа, яку вона вважає собою. Навіть якщо відповідь важко знайти й на це піде все життя, це ніколи не марнування.

Для таких людей їхні зусилля й труднощі у фізичному світі розквітають у світі після смерті. Як у байці про мураху й коника, вони можуть перейти до справді чудових неба й землі та працювати, присвячуючи свої життя більшому рухові Всесвіту. Тож зовсім немає потреби короткозоро гнатися за матеріальними результатами лише в цьому світі.

Бо життя триває вічно.

★Візьмімо участь у космічному проєкті, що сприяє пробудженню людської свідомості

І в наших очах люди на сьогоднішній Землі, які живуть із такою рішучістю, досягають еволюції свідомості за надзвичайно короткий час, сповнюють сенс того, що народилися людьми, і беруть участь у космічному проєкті, що сприяє пробудженню свідомості решти людства.

Тож тобі потрібно лише жити без жодного відчуття трагедії, зі світлим і життєрадісним серцем, займаючись своїм звичайним повсякденним життям і виражаючи думки, слова й учинки істини, добра й краси.

Як я завжди кажу, людські істоти не живуть зовсім самі.

Є твоє Вище Я як частина будови твого життя, загін божеств світла, зібраних із богів, пов’язаних із Землею, задля порятунку людства, стежить за тобою, а ми, космічне людство, що колись працювало з тобою на одній зірці, діємо як закулісна підтримка разом із богами Землі, збираючи велику силу, щоб твоя еволюція свідомості відбувалася плавно, і спрямовуючи еволюцію всієї земної сфери.

Тож працюймо всі разом і співпрацюймо, щоб ми могли зробити Землю повноцінною зіркою, яка приєдналася до товаришів Всесвіту.