Перехід п’яти чуттів у вищий вимір – 5
Опубліковано Оновлено
(Продовження попередньої розмови)
Чому я постійно говорю про зір
Я чую голоси, що кажуть: «Це ж має бути про перехід п’яти чуттів у вищий вимір, то чому все про зір…?» — тож приділімо тут трохи часу, щоб «озирнутися назад».
Спробуйте пригадати, що я говорив приблизно таке:
«Щоб перевести свої п’ять чуттів у вищий вимір, найкраще спершу перевести у вищий вимір своє серце, дух і свідомість (надати перевагу еволюції свідомості)».
«Ключ до переходу п’яти чуттів у вищий вимір — у зорі».
«Перехід зору у вищий вимір = розвиток ока серця».
«Яка налаштованість потрібна, щоб правильно розвивати око серця?»
Я говорив так тому, що орган чуття, який зветься [зір], поєднує п’ять чуттів, а серед п’яти чуттів саме [зір] пов’язаний із серцем, духом і свідомістю найтіснішими стосунками.
Я також говорив приблизно таке, правда ж?
«Щоб зробити поле усвідомлення з висоти пташиного польоту частиною свого серця й тіла, важливо розмістити свій дух (серце, свідомість) принаймні на один вимір вище за фізичне тіло».
Хоч хто й хоч як намагався б це визначити, стосунки між серцем і тілом залишаються такими: [серце веде, тіло йде за ним].
Але багато людей у фізичному тілі на Землі несвідомо живуть із цінністю [тіло веде, серце йде за ним].
Щоб перевернути цю цінність, добре уявити стан після того, як свідомість покинула фізичне тіло.
Це порожня оболонка, тож вона ніяк не може рухатися й лише розкладається з плином часу, правда ж?
Це означає, що фізичне тіло рухає душа.
Душа, як я завжди кажу, — це «колективне вібраційне тіло свідомості, що складається із семи сердець».
Коли це колективне вібраційне тіло свідомості покидає фізичне тіло, це і є «смерть людини у фізичному тілі».
Справжня природа сили, що вас рухає
До речі, більшість людей на Землі думає: «Я зараз іду дорогою (я йду сам)», хоч під час ходьби вони не рухають ноги власною силою волі, правда ж?
Чи помітили ви, що тут залишають позаду й забувають важливу точку зору?
Вашим ногам не наказує свідомість людини у фізичному тілі: «Права нога, рухайся; ліва нога, рухайся; права нога, рухайся; ліва нога, рухайся…», — проте, щойно ви подумаєте: «Ходімо туди-то», ваші ноги рухаються самі, правда ж?
Навіть поки люди сплять уночі, їхнє дихання триває без зупинки, проте є багато людей, які ніколи не замислюються над тим, як триває їхнє дихання, і, прокинувшись, цілком поглинені власними справами.
Хіба це не дивно? Дія життя така природна, що її важко помітити.
Хіба все це не «сила життя»?
Яка сила рухає людство, забезпечує колообіг природи, творить усе живе й дала Землі всі її барви й візерунки?
Це ж «сила життя», правда?
Що ж створило космос, розсіяло в ньому нерухомі зорі, планети й місяці групами, що звуться галактиками, і керує їхнім досконало впорядкованим рухом?
Це «сила життя».
Дехто відокремлює її від себе, ставить далеко вгорі й шанує під такими іменами, як Бог чи Будда, але якщо просто впорядкувати факти й поглянути на них, усе є явищем, що відбувається саме тому, що в ньому живе й діє «сила життя».
Повертаючись до людей: саме тому, що діє життя, ви можете дихати, ваша кров і рідини тіла циркулюють та оновлюються, а ви перетравлюєте їжу, засвоюєте її поживні речовини й виводите непотрібне, правда ж?
Люди зі здоровим тілом і здоровим серцем можуть вільно рухати тілом і думати, не усвідомлюючи цього, правда ж?
Мені хотілося б, щоб ви ще раз запитали власне «життя» про справжню природу цієї «сили, що вас рухає».
(Далі буде)
