Зовнішнє — це внутрішнє, а внутрішнє — це зовнішнє (1/8)
Опубліковано Оновлено
★Визначення: «зовнішнє — це внутрішнє, а внутрішнє — це зовнішнє»
Здебільшого люди Землі думають, що видимий світ — це все, що є, і майже ніхто з них не визнає реальним якийсь інший світ.
Тож навіть якщо ми говоримо про «зовнішнє» й «внутрішнє», більшість людей подумає: «Про що це взагалі?»
Навіть у такому кліматі багато хто з вас, хто прагне еволюції свідомості, приблизно розуміє: «Чи не є зовнішнє світом, який можна бачити й відчувати п’ятьма чуттями, а внутрішнє — світом вимірної глибини в серці?»
Але навіть так це все ще здається якимось туманним, і багато людей, схоже, залишаються з невиразним розумінням, відчуваючи, що ніби розуміють, а ніби й ні, ніби не розуміють, а ніби й так. Тож сьогодні поведімо розмову, яка допоможе розвіяти туман цього розуміння.
Спершу дамо визначення: «зовнішнє — це внутрішнє, а внутрішнє — це зовнішнє». Загалом це ділиться так.
- Сприйняття, повернуте назовні через п’ять чуттів (фізичний світ), і сприйняття, повернуте всередину серця: сприйняття різних вимірних, шаруватих світів, що розгортаються за поверхневою свідомістю
- Світ поза тілом (світ, видимий неозброєним оком) і світ усередині тіла: внутрішність людського тіла, що складається з кісток, м’язів і різних клітин тіла (простіше кажучи, явища, що розгортаються поза фізичним тілом і всередині нього)
Ви встигаєте за думкою?
Якщо ні, будь ласка, читайте далі, переказуючи це словами, які вам легше зрозуміти.
Якщо класифікувати одним словом, це «зовнішнє й внутрішнє» суб’єктивного сприйняття й «зовнішнє й внутрішнє» об’єктивних явищ.
«Зовнішнє й внутрішнє» суб’єктивного сприйняття — це те, що людина відчуває через п’ять чуттів поверхневої свідомості. Це класифікація, у якій те, чи ви щось сприймаєте, важить більше, ніж самі факти.
Простий приклад — люди, які ніяк не можуть знайти те, що шукають, правда?
Те, що змушує оточення думати: «Ось же воно, чому ця людина не помічає?» Наприклад, коли окуляри сидять у вас на голові, а ви примовляєте: «Мої окуляри, мої окуляри, де мої окуляри?»
У таких випадках думки людини не можуть сприйняти того, що насправді є, тож для неї цього все одно що немає, і лише коли вона помічає, що воно «є», може нарешті розпізнати: «О, ось воно!»
Об’єктивні явища, натомість, — це об’єктивні факти, які напевно існують як явища, хоч що про них думають чи не думають люди. Це все створене, що насправді є, незалежно від того, чи має людина звужене поле свідомості з припущень і переконань і наскільки воно вузьке. (Далі буде)
