Бесіда про подолання нагальних викликів, перед якими стоїть кожен (частина 3)

(Продовження попереднього)

★Споглядання, що становить основу еволюції свідомості

Хоч би скільки ми розповідали вам про шлях повернення до справжнього я, якщо ви, найголовніша тут особа, і далі закриваєте вуха й заплющуєте очі, вам важко вибратися з того місця, де ви є.

Що? «Тікати — це боягузтво, я маю довести справу до кінця»?

Довести до кінця що саме?

Приділіть хвилину, щоб обміркувати й відчути, наскільки безглуздо сприймати як реальність ілюзії та галюцинації, які є лише сном, від якого прокидаєшся, щойно це помітиш.

Ви, здається, вірите, що це вчинок любові, але з нашого місця те, що ви намагаєтеся взяти на себе, рухається дещо в іншому напрямі.

Тепер, коли сама Земля одухотворюється, якщо лише ваша свідомість і далі вірить, що колишні ілюзії реальні, вам стає важче отримувати благословення життя в одухотвореному світі й важче проявляти силу, що осяює долю світу.

Важливо те, щоб ви могли розрізнити серед власних думок, які з них є думками індивідуального я (его), а що є божественною свідомістю.

Це сама абетка шляху еволюції свідомості, і водночас це споглядання, що становить основу вашого самовдосконалення, без остаточного пункту призначення, де можна було б сказати: «Це мета», хоч би як далеко ви зайшли.

Не слід забувати про те, «наскільки близько ваша свідомість може підійти до джерела життя». Задовольняти неглибокі поверхневі думки, прилиплі до вашого фізичного тіла, лише щоб якось протриматися зараз, не має жодного сенсу.

Якщо ви справді не можете цього прийняти, можна спробувати зробити по-своєму як експеримент.

Бо коли ви так думаєте, саме досвід справжнього глухого кута — «Сам я більше нічого не можу зробити» — запросить вас на шлях справжньої еволюції свідомості.

Коли доводиш що-небудь до самого кінця, стає ясно, чи можна цим шляхом досягти мети, чи ні.

Як кажуть, «Коли інь досягає краю, він переходить у ян». Саме за чистим відпусканням стає видно справжнє світло.

Можна сказати й так.

Кінець — це початок початку, а початок — це початок кінця.

Люди — це живі істоти, які йдуть шляхом безмежного поступу й удосконалення, повторюючи початки й кінці.

Серце справжньої любові значно глибше й безмежно ширше, ніж ви думаєте.

Справжня велика любов глибоко всередині вас, що дає буття Всесвіту, випромінює найбільше можливе світло допомоги, щоб ви змогли еволюціонувати у свідомості зараз, не йдучи обхідним шляхом.

Це світло, помічаєте ви його чи ні, огортає вас без жодних умов.

Ми так багато хочемо вам сказати, що бесіду важко зібрати докупи, тож на сьогодні зупинимося тут.

І підсумуємо цю бесіду: божественна свідомість справді присутня від самого початку, глибоко під думками індивідуального я, які ви вважаєте собою.

Тому, якщо ви зможете відпустити думки, які вважали собою, ваша еволюція свідомості просуватиметься без перешкод.

Для цього добре повертати кожну свою окиснену думку до Світла життя й дивитися на світ як свідомість, що стоїть на боці життя.

Наступного разу ми маємо намір узяти бесіду, яку провели з вами близько десяти років тому, «Внутрішнє — це зовнішнє, а зовнішнє — це внутрішнє», і налаштувати її на ваше розуміння у 2018 році.

Бо, здається, саме ця бесіда допоможе вам глибше зрозуміти сьогоднішню. (Кінець)