Попливімо за течією вічного життя (4)

(Продовження попереднього)

★Про те, як вести людей

Тепер хочу трохи пояснити, як вести людей. Ось, мабуть, це легко зрозуміти, якщо подумати з позиції батьків, які вчать дитину їздити на велосипеді.

Наприклад, коли дитина вчиться їздити на велосипеді, то навіть якщо ви дивитеся на неї з думкою «Бідолашна» чи «Це небезпечно», але батьки весь час тримають кермо разом із нею й керують ним або постійно штовхають ззаду, ця дитина ніколи не зможе їздити на велосипеді власними силами, правда ж?

Тут те саме.

Вам зараз потрібна незалежність душі, а не сильніша залежність від інших.

Якщо на Землі ще є релігійні чи духовні лідери, які ведуть людей у такий спосіб, то такий провід уже не відповідає епосі, що настає.

За таким проводом часто непомітно для самої людини криються думки на кшталт бажання привернути до себе увагу чи стояти над людьми.

Навіть якщо це відома особа, яку всі знають.

Тому тих, хто думає змусити інших покладатися на себе або вважає, що інші не зможуть стати кращими без їхнього посередництва, не можна назвати справжніми лідерами.

І такий спосіб мислення, як «Світ може врятувати лише моя релігія», теж трохи відрізняється від того, якими будуть справжні лідери в епосі, що настає.

Бо справжні лідери ведуть людей так, щоб кожен міг справді досягти незалежності душі через власний спосіб життя.

Особливо там, де люди ведуть людей, такий провід, за якого на вас покладаються чи від вас залежать, міг мати сенс до XX століття, але тепер, коли ми увійшли в XXI століття, це став образ лідерів минулого, який більше зовсім не діє.

Тому ми не кажемо, як духовні лідери минулого Землі: «Вірте в богів і будд» чи «Шукайте притулку в богів і будд».

Ми кажемо так: «Живіть так, щоб життя кожного було яскравим і сповненим сили, проявляючи “світло життя”. Сутність вашого життя від початку божественна. Шлях жити, проявляючи її, ось такий», правда ж?

Коли кажуть «Бог» чи «Будда», усталені уявлення людей схильні йти в бік «О всемогутній Боже, що єси на небесах…», і люди схильні мислити так, що залежать від інших: «Хочу бути врятованим, мене врятують, нехай мене врятують».

До того ж через імена богів і будд знову й знову виникали суперечки, подібні до чвар між ворожими школами.

Важливо те, що кожна людина є божественним існуванням, яке живе вічним життям.

І те, щоб проявити цю вічність життя в собі.

Доки ви не відходите від цієї основи, годиться будь-яка школа.

Коли зрозуміти, що сутність життя, велике джерело життя, одне й те саме, тоді вірні будь-якої релігійної школи, спіритуалісти й прихильники будь-якої духовної філософії зможуть узятися за руки й співпрацювати, не називаючи одне одного правими чи лівими, і всі зможуть працювати «в ладу одне з одним» заради миру на Землі. (Японською «праві» — це «уйоку», «ліві» — «сайоку», а «в ладу одне з одним» — «накайоку».)

Отже, простіше кажучи, якщо лише кожен повернеться до сутності життя й житиме нею, ми зможемо подолати розбіжності в думках, полагодити стан Землі, схожий на корабель, що тоне (вичерпати зайву воду), і продовжити наше плавання в майбутнє. (Далі буде)