Перехід тривалості життя у вищий вимір і твоя місія (3/5)
Опубліковано Оновлено
Попередні статті цієї серії
[blogcard url=”https://uk.ascension21.com/voice-of-brothers-229/”]
[blogcard url=”https://uk.ascension21.com/voice-of-brothers-230/”]
(Продовження попередньої частини)
★Суть того, що ми хочемо сказати в цій розмові
Почнімо з того, що протягом наступних кількох сотень років з’явиться багато людей, які відкладуть час виходу зі свого фізичного тіла до віку приблизно 150 чи навіть 200 років.
Ти там, хто глузує: «Яка нісенітниця»… ми не розповідаємо тобі вигадку.
Ми говоримо зараз про майбутнє, яке прийде до тебе.
Якщо ти згадаєш власну сутність і житимеш божественною свідомістю, то сам, раніше за решту людства, житимеш здоровим тілом і розумом до віку, що побиває рекорд Гіннеса з довголіття, і на власному досвіді переживеш перехід свідомості в інший світ так само легко, як відсунути двері й зайти до сусідньої кімнати.
Але якщо ти й далі триматимешся самообмежувальних думок на кшталт «Я вже такий старий, тож залишається лише старіти й слабшати» або й далі туманно віритимеш: «Колись я стану старим, як і всі», — то ти поступово витягнеш і проживеш саме те життя, про яке думав.
Суть того, що ми хочемо тобі тут сказати, така: за сьогоднішньою ситуацією, коли люди так часто втрачають здоров’я тіла й розуму, наближаючись до кінця свого життя, і і вони самі, і ті, хто поруч, живуть із болісними почуттями, стоїть те, що всі вважали людей матеріальними істотами, обмеженими фізичним тілом.
За своєю природою, якщо свідомість входить у божественну сферу, будь-хто може визначити власний сталий термін життя (призначений термін життя, який також називають третім, або останнім, терміном життя) власною волею.
Навіть у таку епоху, як нинішня, коли сталий термін життя припадає приблизно на вісімдесят років, якщо жити, усвідомлюючи божественну свідомість, стає легше зберігати здоров’я розуму й тіла навіть у старості.
Навіть якщо твоє волосся посивіє і зморшок побільшає, те, що ти можеш жити зі здоровим серцем і тілом до самої миті смерті, — це і є первісно задуманий стан людей у старості.
Перші гравці, які створять епоху, де такий спосіб життя буде нормою, — це люди, які саме тепер живуть у середньому й старшому віці.
А молодші покоління потім переймуть це від них.
Тож естафетну паличку в майбутнє, яку люди середнього й старшого віку нині передають поколінням своїх дітей та онуків, можна назвати не продовженням минулого, а зовсім новою паличкою.
Те, що вони передають, — це щось зовсім нове з твого погляду, але цілком природне з погляду істини життя: «майбутнє, у якому людська свідомість може жити, вільно користуючись світлом життя». (Далі буде)
