Щоб творити життя, якого бажаєш, саме так, як маєш на думці

Вправляйся в переписуванні звичок мислення

Є люди, у яких, щойно щось трапляється, підводять голову темні думки, і вони перетворюються на «грудку думок», сповнену тривоги й зайвих турбот.

Це наче реакція втечі: «Це неможливо», «Це марно», «Я не можу», або наче дати сніжку турбот рости все більше: «Боляче», «Важко», «Тяжко».

Таким людям варто тренувати використання свідомості у звичайний час, коли нічого не відбувається, щоб могти й далі випромінювати світло життя.

Чому у звичайний час? Бо виправити курс використання свідомості в надзвичайній ситуації — справа нелегка.

Такі випадки трапляються, коли місткість спокійного, повсякденного розуму у твоїх почуттях мала.

Ось чому, коли стається щось незвичайне, ти одразу втрачаєш емоційну рівновагу.

Щоб випуститися з такого стану свідомості, добре щодня вправлятися в переписуванні звичок мислення.

Можна сказати, що це означає переписувати звичні думки «словами, вкоріненими у світлі життя», щоб звички негативного мислення не з’являлися неусвідомлено.

Коли нічого не відбувається, повторюй світлі слова, слова, що додають мужності, слова, що спонукають до дії, слова вдячності від щирого серця тощо, так багато, щоб не залишалося щілини для думок, звернених назад.

Якщо можливо, добре говорити їх уголос, але якщо ти в ситуації чи середовищі, де важко говорити, просто продовжуй думати їх у серці.

Продовжуй невтомно, наполегливо й терпляче.

Тоді незчуєшся, як твої «рефлекторні реакції» зміняться на вдосконалені реакції.

Щоб набути стандартних звичок мислення нової епохи

В «епоху подорожей між зірками», що настане на Землі після періоду великого переходу, є звички мислення, які кожен у людстві має як стандартне спорядження.

Це почуття, вкорінене у свідомості, у якій кожна людина служить гармонії цілого.

Основний спосіб використання свідомості там — не дозволяти серцю затьмарюватися й залишатися свідомістю, ясною, як блакитне небо.

Коли серце сильно хитається щоразу, як щось трапляється, це означає, що Світло життя не повністю поширилося у свідомості.

Тож якщо маєш звичку смикатися через кожну дрібницю чи давати сніжку думок котитися все більше до найгіршого, добре, як я щойно сказав, повторювати світлі слова, слова, що додають мужності, слова, що спонукають до дії, слова вдячності від щирого серця тощо, так багато, щоб не залишалося щілини для думок, звернених назад.

Люди завжди вдосконалюються в будь-чому, якщо вправляються.

Зусилля, докладені із серцем, зверненим уперед, ніколи тебе не зрадять.

Це стосується будь-чого, але найпотрібніший елемент для вдосконалення — потреба.

Якщо маєш конкретний образ: «Я будь-що хочу бути таким; я неодмінно стану таким і зроблю це», ти неодмінно цим станеш.

Навіть щодо негативних ситуацій дотепер ти можеш думати: «Я ніколи їх не бажав», але це реальності, спроєктовані твоїми минулими звичками мислення.

Спосіб, у який людство Землі творило свою долю дотепер, — це було «життя саме так, як воно мало на думці, хоч і не так, як бажало».

Але від сьогодні, коли ти знаєш справжні факти, усе інакше.

Бо ти, хто користується словами, вкоріненими у світлі життя, можеш творити життя, якого бажаєш, саме так, як маєш на думці.