Щоб згадати найвищу істину

★Щоб згадати найвищу істину Всесвіту

Сьогодні поговоримо про найвищу істину Всесвіту.

Розповідаючи про це, я не можу передати нічого глибшого за те, «що можна сприйняти на рівні свідомості» нас, оповідачів. Проте цього досить, щоб спрямувати вібрацію свідомості людей Землі до самих глибин серця, тож заспокойте свої емоції й уважно слухайте.

 

Найвища істина Всесвіту така: «Свідомість, яка може відчувати „усе — це я“, і є самою свідомістю джерела життя».

Іншими словами, якщо ви можете від щирого серця проголосити «Усе — це Я», «Я — це Всесвіт», «Усе суще в мені» без жодного напруження чи хизування, як природне усвідомлення, то можна сказати, що ця людина живе свідомістю джерела життя.

★Усе відгалузилося від однієї свідомості

Здавалося б, незліченні зорі й багато вимірних шарів неба й землі, що розгорнулися на цих зорях: якщо сказати одним словом, це розгортання світу великого Всесвіту.

Якщо простежити все це розгортання до його великого джерела, усе почалося з єдиного серця Всесвіту.

Це свідомість, яку можна назвати ядром Всесвіту, батьком Всесвіту чи навіть Богом Всесвіту, справжня свідомість, що величаво існує як сама життєва енергія в глибині серця кожного представника космічного людства.

Давно-давно, а ще раніше й ще раніше, повертаючись без кінця до запаморочливо далекого минулого, на самому початку Всесвіту, коли ще не було ні простору, ні жодної зорі, існувала лише одна точка свідомості.

Колись ця єдина свідомість розділилася на різні дії, і народився простір, проявлений Всесвіт.

Це була подія у світі найглибших глибин виміру, а «дії» означають духовні родоводи.

Цих дій, тобто духовних родоводів, усього сім.

Усе у Всесвіті ґрунтується на числі сім і розходиться дедалі ширше.

Кожен представник космічного людства має одне із цих семи світел як свій прямий дух. Коли він змушує інші шість світел сяяти в гармонії всередині цього одного центрального світла, злитими в одну форму (колір, звук і світло), один цикл життя завершується (він закінчує виконання місії), і він знову починає від джерела Всесвіту та переходить до навчання в розвитку, зосередженому на іншому духовному родоводі.

Далі є навчання в ще вищому розвитку духовних родоводів, але ми цього ще не пережили, тож не можу добре пояснити.

Вибачте.

★Свідомість, глибша за єдність

До речі, на вашій планеті є слово «єдність», правда ж?

Це відчуття: «Усе — це одне життя. Я, ця людина, та людина, тварини, рослини, скелі, гори, річки й моря — усі мають життя з одного кореня».

Далеко-далеко глибше за це відчуття, і ще глибше, перебуває свідомість «Усе — це Я».

Ця свідомість — джерело всього сущого, яке можна назвати центром Всесвіту, джерелом життя чи великим початком усього.

Коли світло цього джерела життя виходить на поверхню, поле свідомості не просто невиразно думає: «Усе — одне». Воно як щось самозрозуміле знає, що все перебуває в ньому самому, і бачить це спроєктованим поза серцем і тілом.

Тому природно відчувається, що відповідальність за дисгармонію земної сфери «лежить не на інших, а на мені самому».

Гм, це важко. Таке пояснення не дуже доносить думку, правда?

Це стан, у якому видно не один вимір, а багато шарів вимірів, що накладаються один на одний, тож його не вдається як слід виразити словами третього виміру.

Хай там як, у людстві живе первісна свідомість «усе — це я», про яку я щойно розповів, і людство має місію породжувати й плекати різні елементи Всесвіту за принципом гармонії та будувати в різних вимірних небесах і землях світи, сповнені істини, добра й краси.

★Коли повертаєшся спиною до життя

Люди, які, хоч і народилися людьми, не зважають на цю місію й дбають лише про вигоду та щастя свої чи своїх близьких або про втіху миті, у довгій перспективі, що в минулому, що нині, зрештою десь зазнають труднощів — настільки, наскільки вони відійшли від голосу власного життя.

Це не хтось інший робить з ними. Це образ людини, що сама завдає собі страждань рівно настільки, наскільки вона відійшла від принципу гармонії, закону Всесвіту.

Якщо ви можете відчувати «усе — це прояв мене самого», ви ж не подумаєте: «Житиму добре сам, навіть якщо доведеться відштовхнути інших», чи не так?

Саме тому, що ви думаєте: «Я й інші — окремі істоти» і «Природа й живі істоти, крім людей, відокремлені від людини», ви й доходите думки: «Аби лише мені було добре», правда ж?

★Коли наша зоря була схожа на Землю

На нашій зорі теж колись була епоха, коли людство перебувало в такому становищі.

Її останні етапи справді дуже нагадували сьогоднішню Землю, це було дуже суворе становище.

А потім, коли справи дійшли до самої межі, за якою вже нічого не можна було вдіяти, космічне людство з’явилося у великій кількості на летючих тарілках і навчило нас, як створити стале майбутнє.

Те, чого вони навчали, полягало в тому, що розмова про стан людської свідомості важливіша за розмови про техніку чи матеріальне.

Тоді багато наших предків у серці сумнівалися, але вони поважали наукову силу, що могла знешкодити навіть зброю масового вбивства, тож, наполовину сумніваючись, усі спробували робити так, як їм сказали.

Зрештою це докорінно змінило спосіб життя людства.

Коли вони зажили, беручись за руки й допомагаючи одне одному, незалежно від раси, народу, віку чи статі, божественність, яка досі спала, відродилася просто на очах.

І тоді, як не дивно, рослини почали рости там, де раніше нічого не росло.

Погода стала спокійною.

Моря й річки стали чистими.

З повітря зникли домішки.

Штучні отрути вийшли з тіл живих істот, зокрема й людей.

Тривалість життя живих істот збільшилася.

Емоції людей очистилися, і все почало робитися в гармонії.

А коли зі способу життя людства зникли мислення «виживає найсильніший» і тваринний інстинкт самозбереження, зник і харчовий ланцюг, побудований на виживанні найсильнішого, у світі тварин.

Точніше кажучи, усі почали отримувати прану (духовні елементи) з повітря й рослин (первісну їжу замість м’яса), і живі істоти перестали їсти одна одну.

І ось нарешті всі наші предки усвідомили.

Що все було відображенням людської свідомості.

Що коли змінюється людська свідомість, змінюється і проявлений світ, який розгортається перед очима.

Що ми були творцями неба й землі, які нам було дано.

★Шлях, яким піде людство Землі

Те, що я щойно розповів, — це історія з далекого минулого нашої зорі, але водночас це й спогад із ваших далеких минулих життів.

І ця історія — також історія шляху, яким людство Землі піде відтепер.

І ви, і я так само завершили світи багатьох зір.

Якщо сказати простіше, говорячи про ваш «цей світ», то багато людей, подорослішавши, одружуються, а згодом у них народжуються діти, правда ж? (Хоча й не в усіх.)

А коли ці діти дорослішають, вони одружуються, і знову народжуються діти, правда ж?

А коли й ті діти дорослішають, вони одружуються, і знову народжуються діти.

Отак, навіть якщо взяти лише близько 100 років, нащадки розходяться дедалі ширше за три-чотири покоління, правда ж?

Так само й із зорями Всесвіту. Народжуються нові зорі, розходячись дедалі ширше, і щоразу людство оселяється там, наче душа входить у фізичне тіло, завершує той світ, а потім переходить до наступної зорі.

Що? Що станеться з попередньою зорею (Землею), коли ми підемо?

Духи, ще молодші за вас, використовуватимуть цю зорю як місце навчання й пройдуть шлях, який пройшли ми й ви.

Але нащадки, народжені на зорі, де вже колись було завершено гармонійний світ, — це душі прекрасніші за нас у минулому, тож вони не повторять історії боротьби й руйнування.

Так зорі Всесвіту й духовні родоводи поширюються й розвиваються дедалі ширше.

★Головне із сьогоднішньої розмови

Наостанок ще раз скажу головне із сьогоднішньої розмови.

Вашу долю цілком творите ви самі.

Причина в тому, що ви (людство) — творці Всесвіту, що відгалузилися від джерела Всесвіту.

Навіть якщо ваша нинішня доля здається нещасливою, вона не для того, щоб когось звинувачувати; це образ потоку думок із давніх часів, зокрема з минулих життів, що проявляється й зникає. Саме тому ви можете яскраво перетворити своє майбутнє власними думками.

І ще один важливий момент, про який я сьогодні не говорив: кожна доля, проявившись, зникає, а ваші нинішні думки, слова й учинки знову повертаються до вас як ваша майбутня доля.

Завдяки такому повторенню кожен вчиться й пізнає, що він творець власної долі.

На цьому шляху ви згадуєте найвищу істину: «Усе — це Я».

Коли ви розумієте, що все — це ви самі, ви вже не ображаєтеся на інших чи на суспільство, і стане менше людей, які кленуть і лаються, правда ж?

Якщо таких людей побільшає з однієї до двох, трьох, чотирьох, п’яти, десяти, ста, тисячі, десяти тисяч, ста тисяч, тоді більше людей переконається: «А, отже, якщо так жити, можна бути щасливим» — і наслідуватиме їх, правда ж?

Тоді сто тисяч зросте до мільйона, десяти мільйонів, ста мільйонів, і згодом усі понад сім мільярдів людей Землі пробудяться до істини як до власної справи, і на Землі розгорнеться гармонійний світ.

Так неодмінно буде!

Адже так було на нашій зорі, і незліченні інші зорі пройшли той самий шлях еволюції.

До того ж поруч із вами є ми, що довели багато зір до завершення, і є ви одне в одного, ті, хто ділить той самий досвід.

Тож усе людство Землі неодмінно згадає свою справжню природу, і згодом ця планета теж стане мирною планетою.